XXI століття надворі. Замість механічних кухонних пристосувань ми тепер користуємося справжніми маленькими роботами у вигляді всіляких блендерів, комбайнів, аерогрилів. І здається, що всім цим лопаточкам і віничкам, які дісталися нам від бабусь, місце виключно в музеї. Але чи так це?
Усміхнені господинечки з екранів телевізорів навіюють нам, що вишуканий обід сьогодні не приготувати без суперсучасного кухонного комбайна. Але ж наші бабусі якось справлялися без нього? І були в них на столах і збиті вершки, і ніжні повітряні пюре, і безе, і меренги. І салати вони нарізали красивими кубиками і пластинками. І користувалися при цьому пристосуваннями, які колись виготовляли на віки. Їм буквально немає зносу. Якщо гарненько пошукати в кухонних шафах, і у вас напевно знайдеться парочка «древніх» кухонних машинок.
Одна з таких – овочерізка а-ля жульєн («жульєном», крім відомої всім страви, називається ще й техніка нарізання овочів тонкою соломкою). Саме з цієї овочерізки, як стверджується, і почалася та сама ера кухонної механізації. Цей прилад установлювався на трьох ніжках, мав вигляд такої безпечної тертки, однак принцип роботи його був схожий з млинком для пюре, що з'явився трохи пізніше. У машинки для нарізання було три змінні решітки, за допомогою яких вона майстерно нарізала і картоплю, і моркву, і зелень, і взагалі будь-які овочі. На жаль, фотозображень її немає. Можливо, машинка і зберігається десь у музеї, усіма несправедливо забута…
Ще одна машинка для нарізання мала красиве музичне ім'я – «мандоліна». До музичних інструментів вона, звісно, жодного стосунку не мала, оскільки призначалася для різання овочів. З'явився цей прилад в Італії в 1570 році. І являв собою дошку з бука з бортиками з боків, у центрі якої – стругальний різець. Дуже нехитрий вигляд. Господиня брала його в руки, як мандоліну, однією рукою притискаючи до себе, а другою із затиснутим овочем водила по різцю, як по струнах. Ось вам ще один наочний приклад того, що кулінарія – це мистецтво!
В Японії, до речі, теж були схожі машинки. Єдина відмінність від італійських у них була у формі лез: якщо в європейців леза мали V-подібну форму, то в японців – діагональну.
«Мандоліна», до слова сказати, щасливо дожила й до сьогоднішніх днів. Змінилися тільки її розміри і матеріал, з якого вона зроблена. Тепер це пластмаса. У кожної господині на кухні хоча б одна така є. Тож це одне з найдавніших кухонних пристосувань – йому майже п'ять сотень років! Уже за одне це потрібно ніжно любити свою «мандоліночку».
Ну а сучасні овочерізки мають найрізноманітніші форми, розміри, кольори, виготовляються з різних матеріалів. При цьому одночасно існують і не заважають одне одному і прості прилади, що дійшли до нас із глибин віків, і електричні, які справляються з роботою за лічені секунди! Утім, ви це і без мене знаєте.