Усвідомлення себе професійним фуд-фотографом прийшло до мене відносно нещодавно, попри те, що кулінарною фотографією я захоплююся вже 9 років. За плечима зйомки понад 700 різних страв для журналів, сайтів, просто для себе. Усе це сприймалося як хобі на тлі основної роботи. І ось нещодавно прийшло розуміння, що мої фуд-зйомки давно вийшли за рамки звичайного захоплення.
Мій шлях у кулінарії почався в далекому 2008 році. Приблизно за рік до цього мені в руки потрапив журнал «Люблю готувати!». Пам'ятаю, як мене вразило, що за рецепти можна отримувати гроші (а 500 рублів тоді були цілком відчутною сумою – не те що тепер). Пам'ятаю, як тоді подумала: от би мені так само, але мене навряд чи надрукують.
Однак кілька страв я все ж сфотографувала і, ні на що особливо не сподіваючись, відіслала в редакцію. Яким же було моє здивування, коли їх надрукували через місяць, а ще через місяць мені прийшов переказ. Ось так і почалася моя історія кулінара та фуд-фотографа.
Варто зауважити, що тоді кулінарний і фуд-блогерський рух був на самому початку свого розвитку. У мене не було достатньої та вичерпної інформації з фуд-фотографії, правил декору та оформлення страв, виставлення світла при фотографуванні. Усі знання збиралися по крихтах з різних джерел, іноді взагалі таких, що не мають до кулінарії жодного стосунку.
Думка про статтю для фуд-фотографів-початківців мене відвідувала вже давно. Але руки не доходили: кожну вільну хвилину я проводжу на кухні. Однак усе ж необхідно узагальнити набуті знання, адже вони можуть допомогти новачкам не допустити багатьох помилок, властивих фотографам-початківцям.
Заради цієї статті я дістала флешку зі своїми старими фотографіями й зазнала невеликого культурного шоку від себе самої в минулому. Невже я могла так знущатися з їжі? Різниця між найпершими роботами та нинішніми просто величезна. І це розумієш тільки коли озираєшся назад. Тому ця стаття ще й мій шанс підбити деякі підсумки своєї роботи.
У статті я зосереджуся передусім на чотирьох основних моментах:
1. Освітлення
2. Оформлення страви та декор
3. Ракурс. Композиція
4. Налаштування фотоапарата
5. Обробка фотографій
1. Освітлення
В освітленні полягає половина успіху всіх фотографій.
Перші 2 роки я фотографувала зі штучним освітленням із саморобними світловідбивачами. Фотографії виходили неприродні, з різкими тінями, засвітами, сама страва набувала ненатурального жовтуватого відтінку.
Для порівняння: страви, сфотографовані при штучному освітленні (рис. 1, 2):
і при денному світлі (рис. 3, 4). Тому я взяла за правило фотографувати тільки при природному освітленні біля вікна.
Необхідно знати особливості освітлення вашого приміщення, куди виходять вікна. Наприклад, у мене вікна виходять на захід, отже фотографувати потрібно вранці та в першій половині дня до 15 години. Після 15 у вікна б'є яскраве сонце і на стіл падають тіні від віконних рам. Навіть якщо сонця немає, від страви з'являються різкіші тіні.
Якщо вікна на схід, то фотографувати біля вікна можна тільки після 11, коли сонячні промені не будуть світити прямо у вікно.
Коли ви визначитеся з місцем для фотографування, поставте на робочу поверхню якийсь предмет і поспостерігайте, коли на нього падає пряме сонячне світло, а коли розсіяне – вам потрібне саме останнє. Засічіть, коли і скільки за часом триває цей проміжок, щоб знати, коли можна почати фотосесію і коли необхідно закінчити, щоб не зіпсувати фотографії.
Також можна завісити вікно легкими білими тканинами, які будуть розсіювати сонячне світло, що б'є, і фотографувати в будь-який зручний час.
2. Оформлення страви та декор
Жодне освітлення не врятує негарно оформлену страву.
Різниця між фотографіями одного й того самого пирога 2010 (рис. 5) і 2012 року (рис. 6):
очевидна. У першому випадку можна перефразувати відому фразу «я тебе зліпила з того, що було, а що було, те й сфотографувала». У другому випадку бачимо, що змінився сам підхід до фотографії. Пиріг лежить на гарному білому блюді, від нього відрізаний шматочок, який створює ефект присутності в кадрі – його ось-ось підійдуть і візьмуть, щоб з'їсти. Начинка пирога (помідори) повторюється на серветці, а також у декорі з трьох помідорів у кутку.
Декор і правильне подавання – це другі 50% успіху. Можна мати суперсучасний фотоапарат, але при цьому фотографувати так, що це не захочеться не те що їсти, а навіть куштувати.
Отже, що ж потрібно для створення хорошого знімка.
- Посуд. Посуд має бути цілим, без сколів, тріщин. Бажано різного діаметра та різного кольору. Спочатку я віддавала перевагу посуду з яскравими кольорами та орнаментами. Тепер же подобаються однотонні тарілки з ажурним опуклим візерунком.
Правило тут таке: якщо в самій страві більше 3 кольорів, то посуд краще вибирати однотонний, без малюнка (рис. 7), або ж з ненав'язливим малюнком (рис. 8).
Якщо вибираєте кольоровий посуд з малюнком, то треба дивитися, щоб він гармоніював з їжею (рис. 9).
На останній фотографії (рис. 9) видно, що жовта смужка на тарілці ненав'язливо повторюється на скатертині, у невеликому шматочку сиру та в самих млинчиках. Зелене дно дублюється в петрушці та тарілочці на задньому фоні. Усе разом урівноважує фотографію. Завдяки такій тарілці погляд притягується саме в центр, до млинчиків, а не до яскравішого сиру.
!!! Якщо ви тільки починаєте свій шлях у фотографії, то краще дотримуватися простого правила: не фотографувати біле на білому, а темне на темному, інакше ваша страва ризикує загубитися на фотографії. Наприклад, не варто фотографувати білий сир на білій тарілці, яка стоїть на білій скатертині. Точніше намагатися – намагайтеся (а як ще навчитися?), але більше для себе, для вироблення стилю. Але ось викладати такі фото на сайт не варто – їх просто не приймуть. Те саме і з темними кольорами. Тільки набравшись достатньо досвіду, ви зможете сфотографувати темно-сині сливи на чорному фоні так, щоб вони не зливалися одна з одною в незрозумілу кашу, а гарно поблискували з темряви (рис. 10).
Тому спочатку, щоб уникнути своїх же розчарувань, намагайтеся користуватися контрастами: світле на темному, темне – на світлому. А потім потихеньку й до професійного білого на білому дістанетеся.
У мене вдома дуже багато посуду. Іноді я купую конкретні тарілки до конкретної страви.
У цьому ж полягає й секрет хорошого кадру: якщо приготована страва виглядає не дуже вдало й апетитно, а переробляти немає ні сил, ні бажання, ні можливості, то часто все можна виправити, підібравши гарний посуд (рис. 11). Він притягне на себе основний погляд, і страва не буде на тлі гарної тарілки виглядати такою невдалою.
Однак однієї тарілки буває недостатньо. Потрібен хороший фон, який буде або гармоніювати з кольором страви, або різко контрастувати з ним.
Розглянемо приклади використання принципів однотонності та контрастності в кадрі.
- Кольори страв повторюються у фоні. Але при цьому фон на кілька тонів блідіший і не перетягує на себе погляд (рис. 12, 13).
Рис. 14. Темні дерев'яні фони зараз дуже популярні у блогерів і фуд-фотографів. Причому вважається, що чим старіша, потертіша поверхня, тим краще. Це саме стосується й посуду. Це пов'язано зі спробою наблизити кулінарну фотографію до натюрморту, з прагненням максимально передати в кадрі саме життя. А життя – це не тільки лиск і блиск порцеляни, не тільки накрохмалені серветки, але найчастіше – гора немитого посуду, зім'ятий рушник, заляпане жиром деко, старий стіл і т.д.
Особисто мені ці тенденції не подобаються, тому я намагаюся їм не слідувати. Я ніколи не покладу в кадр зім'яту серветку, не буду фотографувати ягоди в дірявому алюмінієвому кухлі. Єдине що я перейняла від цієї тенденції – любов до фонів з дерева. Але й тут я вибираю не зістарений порізаний ножем стіл, а гарний ламінат з цікавою текстурою деревини. Деякі страви на такому фоні справді виглядають розкішніше, ніж на звичайній білій скатертині.
Тому в будь-якій фотографії потрібно не сліпо слідувати моді, а виробляти власний упізнаваний стиль, але при цьому стежити за загальним напрямом у фуд-фотографії, підмічати вдалі рішення, які потім можна реалізувати у власних творіннях.
- Не менш вдалими стають кадри, де фон контрастує з кольором страви (рис. 15, 16).
Коли підбираєте фон на основі контрастів, необхідно знати основні правила поєднання кольорів. Я користуюся ось такими розкладками (рис. 17, 18). У них наочно показаний принцип підбору кольорів.
Як і в їжі, у кулінарній фотографії не можна поєднувати непоєднуване. Наприклад, насичений баклажановий і блакитний, хакі та блакитну пастель. В основі підбору кольорів має лежати природна поєднуваність. Наприклад, фіолетовий і зелений – так виглядає сливове дерево, ці поєднання є в природі, отже їх можна поєднувати і в їжі (десерт з м'яти буде добре гармоніювати з фіолетовим фоном, а баклажани будуть гарно виглядати на тлі зеленої серветки). Головне – не переборщити з фоном.
І тут необхідно пам'ятати про основний фон та акценти. Як основу краще брати світлі тони – білі, бежеві. А ось акценти – кольорові. Якщо основний фон світлий – акценти темніші, якщо темний – акценти світлі.
Для того, щоб забезпечити собі гарний фон, не обов'язково купувати цілі скатертини. Це дорого, та й брудняться вони швидко.
Я купую відрізи тканини шириною 60-70 см (рис. 19). Це недорого, а розмаїття тканин допоможе підібрати найбільш підхожу до вашої страви.
В арсеналі завжди мають бути 2-3 базові тканини білого та бежевого тонів. Білий колір хороший ще й тим, що слугує свого роду світловідбивачем і освітлює фотографію навіть за хмарної погоди. Крім того при автоматичній зйомці біла скатертина (чи тарілка) допомагає фотоапарату правильно налаштувати баланс білого.
А ось решту берете на свій розсуд. У мене тканин дуже багато, як однотонних, так і з малюнком. Але найбільше мені подобаються тканини в смужечку. Їх у мене найбільше.
Ще є кілька кухонних рушників – їх часто дарують друзі, і перед тим як почати їх використовувати за призначенням, я застосовую їх у фотографії.
Ще я збираю серветки. Так-так, звичайні серветки з малюнком теж можуть послугувати фоном для фотографії. Мої друзі та знайомі, знаючи про це, обов'язково залишають мені 1-2 серветки зі своїх запасів. Ось така гарна серветка (рис. 20), своїм малюнком повторюючи основний мотив кадру, надає фотографії особливої вишуканості й додає нові колірні акценти.
Серветки, тканини та рушники перед застосуванням обов'язково розгладжуються праскою. Це надає фотографії охайності.
Також фоном може слугувати гарна стільниця, або просто залишки від ламінату (у мене після ремонту залишилася 1 довга ламінатна дошка з гарною фактурою, я їх розпиляла на 3 частини, з'єднала разом – ось і фон готовий. Ще від кухні залишився шматок стільниці (коли вирізали раковину) і я пристосувала її під місце готування (на ній гарно виходять покрокові фото) і іноді використовую в підсумковому фотографуванні страви.
Взагалі у фуд-фотографії дуже хороший принцип використовувати все по максимуму: подарували гарну чашку з ложечкою – використовуйте її у фотографії, купили нову гарну форму для випікання – фотографуйте пиріг прямо в ній, знайшли в закромах гарні ложечки – використовуйте їх у кадрі. Те саме стосується залишків паркету, ламінату, серветок, скатертин. Я вже давно не купую зелень для оформлення страв: м'яту, мелісу, базилік, кучеряву петрушку я вирощую на вікні сама. Зате цілодобово є доступ до свіжої зелені, причому я не обмежена у виборі (у нас за м'ятою треба на інший кінець міста їздити, а іноді приїдеш – а її або немає взагалі, або вона вся в'яла на останньому подиху). Якщо варю компот чи роблю десерт – побачу гарний кущ і відірву гілочку для фотографії.
Крім тканин і посуду загальний настрій у кадрі створюють і предмети: ложки та ложечки, виделки, гарні ножі, келихи, склянки, чашки, сільнички та перечниці, стрічечки, фрукти, овочі, ягоди, зелень і багато іншого.
Усе в кадрі має бути до діла: погодьтеся, на фотографії салату «Олів'є» навряд чи доречно виглядатиме блюдо з полуницею, а ось якщо у вас салат з полуницею, то таке поєднання використовувати не просто можна, а потрібно.
І не забуваємо про правило: якщо сама страва фактурна, строката, то до неї потрібно мінімум додаткових елементів. Якщо страва спокійніша в плані кольору, то можна урізноманітнити фотографію різноманітним декором.
На фотографіях (рис. 21, 22) їжа досить строката, тому до них на противагу мінімум декору. На двох інших (рис. 23, 24) навпаки: булочки однієї колірної гами, тому в кадрі знайшлося місце м'яті, бадьяну, кориці, перев'язаній стрічечкою й навіть шматочку чашки. На другому нижньому рисунку в кадрі невелика чашка і щоб простір навколо неї не був порожнім, його доповнили зефіром і маршмелоу.
3. Ракурс і композиція
Будь-якому фотографу, особливо початківцю, важливо знайти свій ідеальний ракурс. Адже можна все гарно приготувати, розкласти, а в підсумку сфотографувати так, що в кадрі не відобразиться нічого з тієї краси, яку бачить око.
Отже, які ракурси вибирати.
- Горизонтальний (кут від 0 до 30º). Якщо ви фотографуєте на столі, а за ним є гарний задній фон, тоді можна вибрати цей ракурс (рис. 25, 26).
- Під кутом від 30 до 50 градусів (рис. 27). Ідеальний, якщо у вас невелике робоче місце, наприклад стільниця 80 на 70 чи менше, і немає задника (перпендикулярного фону). Під таким кутом у кадр увійдуть тільки страва та частина столу за нею. А далі за допомогою наближення/віддалення ви можете підбирати найпідхожіший для вас ракурс.
Ви можете сфотографувати так, що в кадр увійде тільки страва й зовсім трішки фону, а можете захопити побільше заднього простору, віддаливши фокус.
Важливо! Необхідно дотримуватися певних пропорцій головної страви та основного кадру.
- рівно по центру (рис. 28). Декор можна розташовувати де завгодно, у будь-якій частині кадру, але не спереду основної страви, я розташовую основний декор ззаду та по діагоналі, а додатковий (помідорчики) – з боків. Спереду можна розташовувати тільки невеликі предмети, які не будуть сильно відволікати від основної страви – гілочку зелені, ягоди. Т. я. знімана страва перебуває в центрі й займає основну частину кадру, у будь-якому разі перший погляд упаде саме на неї, а вже потім на акценти.
з невеликим зміщенням убік (рис. 29). У такому разі основний декор розташувати в кутку по діагоналі, а можна заповнити весь задній фон і розмити. При цьому на передньому плані не повинно бути взагалі нічого, що відвернуло б погляд від головного об'єкта зйомки, але між стравою та нижнім краєм фото має бути деяка відстань.
із сильним зміщенням праворуч-ліворуч, коли страва немов визирає з кадру або з одного (знизу чи збоку), або з двох боків (знизу та збоку)
- Ракурс зверху. Одразу скажу, цей ракурс досить примхливий. І попри те він дуже популярний у професійних кулінарних виданнях, хоча й складний у виконанні. Я дуже рідко користуюся цим ракурсом, т. я. страва виходить на кадрі пласкою й втрачає свою рельєфність (рис. 31, 32). Якщо стоїть вибір між ракурсом зверху та кутовим, я найчастіше вибираю останній.
Але кожному своє. Є справжні профі в ракурсах зверху. Їх фотографії виглядають дуже гарно.
Важливо! Не варто нагромаджувати в кадрі купу всього. Перевантаженість заднього фону може зіграти з вами злий жарт. Справжній професіонал навіть просто тарілку вівсянки без нічого може сфотографувати апетитно.
Приклади фотографій із сильно перевантаженим фоном: рис. 33, 34
В обох фотографіях на задньому фоні надто багато всього. Причому все різнокольорове й відтягує погляд від «хазяїна фотографії». Мюслі на тлі такого буяння барв виглядають дуже блякло, не рятує навіть біла тарілка, у якій вони перебувають. До того ж на обох фотографіях незрозуміло, що є головним на фото. На першій це мюслі, чашка з чаєм і яйце одночасно (усе інше розмите та виведене за межі основного кадру), Друга фотографія перевантажена на всіх планах. Такі фотографії а-ля збірні солянки, як я це називаю, хороші для реклами та якихось статей про їжу взагалі. Але це не ваш випадок. Ви фотографуєте конкретну страву. Вона й має бути «королем кадру». Усе інше – почет.
А як тоді правильно розташовувати об'єкти в кадрі? Як я вже казала, недостатньо просто заповнити задній фон чимось, що під руку потрапило, аби не було голо. Так хорошого кадру не вийде.
На фотографіях у статті видно, що я заповнюю фон
другою порцією;
продуктами, які «взяли участь» у створенні страви;
зеленню;
посудом – (чашки з чаєм, дуже люблю різні келихи в кадрах до закусок, салатів і других страв).
Розглянемо приклад 3 варіантів зйомки одного й того самого торта з полуницею. Наповнення кадру можна варіювати від насиченого (рис. 35, 36) до мінімалізму при сильному наближенні (рис. 37). Я зазвичай спочатку наповнюю кадр по максимуму всім, що задумала, роблю кілька знімків, дивлюся результат і потихеньку зменшую кількість предметів, залишаючи мінімум. Зате потім є з чого вибрати. Як правило, останні кадри подобаються найбільше.
Можна зняти весь торт цілком (рис. 35), а можна відрізати від нього шматочок (рис. 36, 37), якщо він здатний передати загальну мету фотографії.
У якому разі це не працює. Наприклад, якщо в заголовку рецепта заявлено «Курка, фарширована рисом і курагою», а на фотографії на тарілці гарнір з картоплі та куряче крильце, відірване від фаршированої тушки. Ні кураги, ні рису на тарілці немає. У цьому разі потрібно було фотографувати курку цілком або в розрізі, щоб показати, чим вона фарширована (рис. 38). Це надасть достовірності вашій страві і в плані фотографії, і в плані приготування. Я, наприклад, дуже часто бачу на Хрумці рецепти з фотографіями з одного джерела, а рецепт - з іншого. Зрозуміла річ, що готувати за такими неперевіреними рецептами бажання немає, а самі автори не викликають довіри.
Завершуючи тему ракурсу та композиції, розповім про моє правило трьох «В», які я застосовую протягом усього процесу зйомки від підготовки місця роботи до останнього кадру:
виваженість – не потрібно намагатися розташувати в кадрі все, що вам подобається, достатньо 2-4 предметів. Акценти не повинні займати більше місця, ніж основна страва. Якщо ваша мета сфотографувати одну склянку з компотом, то в такому кадрі має бути не більше 3 предметів. Інакше ваша склянка просто загубиться.
влучність – навіть найгарніша сільничка навряд чи доречна в кадрі з десертом із чорниці, як і ніж для піци в кадрі з компотом.
власний почерк – не намагайтеся копіювати інших, шукайте свій стиль, свій ракурс, свою родзинку.
4. Налаштування фотоапарата
До 2012 року я фотографувала звичайною мильницею на авторежимі.
З 2012 року я придбала для своїх фотосесій напівпрофесійну дзеркалку Нікон, щоправда об'єктив до неї підібрала не його рідний 18-55, а 18-105 (для більшого наближення).
Дуже часто я фотографую в авторежимі, т. я. фотоапарат сам дуже добре налаштовує баланс білого й добре розмиває фон (у міру, не сильно, але й не слабко). Якщо мені потрібен трохи різкіший чи зовсім різкий фон, без розмиттів, то тоді фотографую в ручному режимі.
ISO 100 – 200.
Діафрагма від f/8 до f/16. Чим вище значення діафрагми, тим різкіший задній фон.
У ручному режимі фотографії виходять дещо темніші, ніж в автоматичному, але це можна виправити при обробці фотографій.
Раніше я фотографувала зі штативом, але ось уже роки 2 навчилася без нього. Це дає велику свободу у виборі ракурсу.
5. Обробка фотографій
Ось як виглядає моє робоче місце (рис. 39). Той самий стіл з вікнами на захід і біла фактурна стільниця. Фотографія зроблена приблизно об 11 годині ранку, сонце ще десь за будинком. Я спеціально ніяк її не редагувала, щоб показати, як падає світло та загальну освітленість кімнати. І навіть за такого освітлення можна зробити відмінні знімки, варто трохи почаклувати у фотошопі. Нижче я розповім про найпростіші прийоми при обробці фото, які зроблять ваші творіння шалено апетитними.
Зйомки при денному світлі сильно залежать від погоди: якщо за вікном світло, немає хмар, то й знімки будуть яскравими, якщо ж погода погана (або вікна виходять на північ), то це сильно відбивається на якості знімка. При поганому освітленні на фоні з'являються шуми (зернистість), знімки дуже затемнені Багато недоліків уже зроблених фотографій можна приховати за допомогою обробки в спеціальних програмах.
Однією з таких є Фотошоп. Не бійтеся цієї програми! Нічого страшного та складного в ній немає. На прикладі обробки однієї фотографії я покажу, як за 3-4 дії можна досягти прекрасних результатів.
У мене стоїть версія Photoshop СС 2015.5.1
Отже…
Ось так виглядає фотографія спочатку (рис. 40). Мені потрібен був різкий задній фон без розмиттів, тому фотографувала в ручному режимі.
Як бачимо, фотографія вийшла затемнена (надворі йшов дощ, освітлення було погане).
Запускаємо фотошоп і відкриваємо фотографію.
Перше, з чого я завжди починаю, регулюю контраст: Зображення – Автоконтраст (рис. 41).
Одразу видно, як освітлилася фотографія. Але навіть зараз вона все ще тьмяна. Нам же потрібно зробити її апетитною, яскравою, немов знімок зроблений у хорошу погоду.
Для цього потрібно налаштувати яскравість/контрастність вручну: Шари – Новий коригувальний шар – Яскравість/Контрастність (рис. 42).
І далі за допомогою повзунків можна освітлити чи затемнити фотографію, Збільшити/зменшити контрастність.
Далі ми можемо на цьому зупинитися, а можемо зробити фотографію соковитішою. Шари – Новий коригувальний шар – Соковитість (рис. 43). За допомогою повзунків регулюємо природні кольори на фотографії.
Тепер необхідно переглянути фотографію на предмет сторонніх елементів. Наприклад, мені не подобаються чорні цяточки на лимонах (рис. 44).
Прибираємо їх за допомогою інструмента «Латка» (рис. 45): вибираємо область із цяточкою, обводимо її, переносимо на область поруч без цяточки (рис. 46).
Відбудеться заміщення виділеної області з крапкою областю без неї. Але потрібно стежити, щоб замінена область була за кольором такою самою, як до цього.
Точно так само виділити та замінити інші області. У підсумку отримаємо ось таку фотографію (рис. 47).
Якщо таких областей багато і вони великі – доведеться поморочитися, тому краще одразу перед основною зйомкою зробити кілька знімків і переглянути їх у наближенні – чи все в кадрі нормально.
Загалом обробка однієї фотографії в мене займає 1-2 хвилини.
У статті я постаралася розкрити основні принципи роботи зі створення гарних і запам'ятовуваних знімків. Сподіваюся, що мій досвід виявиться корисним багатьом фуд-фотографам-початківцям (і не тільки).