Як думаєте, що відповість майже будь-яка людина, якщо запитати її, до кухні якої країни належить гамбургер? Якщо не дати їй часу подумати, вона напевно скаже: «До американської.» А як же інакше? Звідки ми знаємо цю страву? Звісно, з меню Макдональдса!
Але... але... дозвольте... чи не надто дивна назва для питомо американської страви: ГАМБУРГер? Хіба Гамбург — це американське місто? Та ні, начебто, німецьке... Мовою Шиллера і Ґете «hamburger» - прикметник, що означає «з Гамбурга», «гамбурзький», а якщо це слово написане з великої літери, воно перетворюється на іменник «гамбуржець». Виходить, гамбургер — просто переселенець, якому не щастило на батьківщині, зате він як слід розвернувся в «країні необмежених можливостей»?
Насправді все не так просто. Річ у тім, що зараз уже важко сказати, ЯК ЦЕ БУЛО півтораста років тому. Так-так, саме такий приблизний вік цього рецепта. Оточенню не спало на думку записати в аннали історії, хто саме і коли саме придумав покласти яловичу котлету всередину розрізаної булочки, щоб не бруднити руки. Власне, ніхто напевно й не думав, що присутній при історичній події чи великому кулінарному відкритті.
Річ у тім, що в Німеччині страва, яка складається з булочки з вкладеним усередину шматком чогось м'ясного і смаженого, називається аж ніяк не «гамбургер», і продається... у будь-якій м'ясній крамниці. Це - традиційний обід робочого люду, змушеного їсти не вдома, ситний і гарячий. Тільки не питайте гамбургер, адже німці називають це зовсім інакше! У самому Гамбурзі це «Rundstück warm» («тепла кругляшка»), а в Баварії — «Fleischküchele» («м'ясний пиріжок»). Але найкраще скажіть просто «belegtes Brötchen» («булочка з начинкою) - і покажіть на спеціальній вітрині, яку саме начинку ви хочете! Це може виявитися і шматок свіжоспеченого м'ясного хліба Leberkäse, і шніцель, і шайба запеченого в духовці рулету з очеревини, і грудинка з апетитною скоринкою, і навіть просто гірка хакфляйша — традиційної німецької страви, що складається із сирого м'ясного фаршу з приправами.
До речі, можна припустити, що саме в хакфляйші й лежить причина того, що булочка з котлетою виявилася пов'язаною з Гамбургом. Річ у тім, що ще в середньовіччі сучасники відзначили факт, що мешканці цього міста чомусь віддають перевагу м'ясу не сирому, а «смаженому в жирі». Зараз важко сказати, що означала та фраза і якого саме роду приготування м'яса вона стосувалася, але ця версія подобається самим гамбуржцям, доводячи їхній історичний пріоритет. Одне не підлягає сумніву: Гамбург був ганзейським містом, містом-гаванню, до якого заходили кораблі з найрізноманітніших країн. Може, це морякам сподобався зручний спосіб перекусу? А може, його запам'ятали переселенці, що вирушили зі Старого Світу світу до Америки на пошуки кращого життя? Ми цього не знаємо і навряд чи колись дізнаємося, якщо тільки людство не винайде машину часу.
Отже, перша згадка «гамбурзького стейка» з'являється в американській кулінарній книзі, виданій у 1842 році. Причому йдеться саме про стейк з яловичини, без булочки. Тож американці розповідають історію походження цієї страви абсолютно інакше, ніж німці. Кажуть, що що в 1885 році на базарі в околицях міста Гамбург, що знаходиться в штаті Нью-Йорк, у власника будки, яка продавала тодішній фастфуд, закінчилася свинина (за іншими версіями - ковбаски), і він вирішив поекспериментувати з яловичим фаршем (хто придумав вкладати гаряче м'ясо в булочки, історія знову замовчує). За іншою версією, подібна думка спала на думку людині, сім'я якої була родом з Гамбурга, за третьою — Гамбуржець було прізвиськом автора. За четвертою... загалом, історій із цього приводу багато, згадуються різні особистості, різні роки і різні друковані видання. У вас ще не постало питання, чому раптом така кількість американців майже одночасно запалала гарячим бажанням примазатися (вибачте за це слівце) до власного імені «гамбургер»? Відповідь на це питання якраз існує. Річ у тім, що в цей період в Америці існував такий делікатесний продукт, як експортна європейська яловичина. М'ясо транспортувалося в льоду, а кораблі з цією примхою гурманів виходили... ну звісно ж, з Гамбурга. Тож «гамбурзька яловичина» була таким самим синонімом «знака якості», як у наші часи, скажімо, «Пармська шинка».
У будь-якому разі, у 1900 році Луїс Лассен, данський емігрант, запатентував рецепт під назвою «Hamburger», повторивши, по суті справи, відому нам історію з тим, як Марконі став винахідником радіо. Тож наступного року ми можемо відзначити офіційне 115-річчя пшеничної булки з вкладеною туди яловичою котлетою!
До яких тільки трюків не доводилося вдаватися в Америці популяризаторам цієї страви!
У 1904 гамбургери продавалися на Всесвітній Виставці в Сент-Луїсі (з точки зору маркетингу це було приблизно як Кока-Кола на ВДНГ).
У 1920 році фізіологи Д.Ф. Макклендон і Ф.Дж.Меєрс поставили дослід, що довів: людина може протягом 13 тижнів харчуватися самими гамбургерами (запиваючи їх водою), без шкоди для власного здоров'я. А компанія White Castle, що відкрилася 1921 року, щоб переконати клієнтів у безпеці цієї страви, придумала хитрий маркетинговий хід: час від часу купити гамбургери заходили люди в білих халатах, це мало переконати клієнтів, що нова страва безпечна, раз її вживають лікарі.
Але все було марно! Після закінчення Першої світової війни ніщо не могло змусити американців купувати «ворожу їжу», страва так і не здобула популярності на цьому континенті.
Нове життя в гамбургер вдихнула лише компанія Макдональдс. Саме її працями яловича котлета в булочці стала символом фастфуду і вирушила у свою переможну ходу по всьому світу. Але це було тридцять років потому. А німці ж увесь цей час так і їли свої булочки зі смаженим м'ясом, не підозрюючи, що це, виявляється, гамбургери.
І Ви, якщо захочете, можете хоч просто зараз приготувати свій, а не макдональдівський гамбургер! Ось один з можливих рецептів, і якщо хтось вам скаже, що це — не гамбургер, то сміливо відповідайте, що ви робили його згідно з німецькою традицією!
А Хрумка дякує за допомогу в підготовці матеріалу м'ясопереробному підприємству «П.Фьолк» з Вайсенбурга в Баварії