Коли я отримала завдання написати про кейк-попси, я якраз розмірковувала над питанням, що б такого приготувати дитині до школи на благодійний базар. І я одразу зрозуміла — ОСЬ ВОНО! Ці схожі на льодяники на паличці кондитерські вироби — модна новинка, від якої діти напевно будуть у захваті. Вони — саме те, що потрібно, щоб здивувати гостей і змусити їх запам'ятати частування.
Але коли я почала шукати рецепти, виявилося, що переважна їх більшість мені не підходить. По-перше, із санітарно-гігієнічного погляду. За вимогами школи на масових заходах допускаються тільки вироби, до складу яких не входять молочні продукти і яйця, що не піддавалися термічній обробці, що, в принципі, зрозуміло й логічно. А кейк-попси зазвичай роблять, виготовивши базову випічку, подрібнивши її та зв'язавши речовиною, яка часто міститься в моєму «забороненому списку». По-друге, постало питання часу. Адже кейк-попси — це щось на кшталт кондитерських ювелірних виробів: вони маленькі, і з кожною штучкою доводиться панькатися індивідуально. Порахувала я, порахувала... Отже, спочатку мені потрібно спекти потрібну основу. Потім подрібнити, зв'язати її та охолодити. Потім сформувати КОЖНУ кульку. Потім їх знову охолодити... А мені їх штук сто потрібно, це доведеться все інше з холодильника діставати, мабуть. Ну, і тільки після цього можна починати, власне, остаточне оформлення. Ні, вирішила я, не потягну, доведеться робити щось звичайне. Але тут... тут мені трапилася на очі форма для ВИПІКАННЯ кейк-попсів. Виявилося, що їх можна пекти вже готовими. Ідея мене захопила, я вирішила, що так справа піде швидше — і, у будь-якому разі, не буде жодних проблем з непрогрітими молокопродуктами й білком.
Оскільки пекти мені все одно потрібно було дуже багато, я вирішила придбати на пробу різні форми і пустити їх у хід одночасно. Що дає мені можливість поділитися з відвідувачами нашого сайту своїми спостереженнями, яка форма для випікання кейк-попсів краща.
Отже, я знайшла три продукти такого роду: електричний прилад типу електровафельниці, а також дві форми для духовки: металева з тефлоновим покриттям і з силікону. Скажу одразу, різниця в ціні між ними була досить незначна. Найдорожчою була електрична форма, найдешевшою — силіконова. Усі виробники чомусь одностайно вирішили не додавати до своїх виробів рецептів, тому мені довелося самій знайти і вибрати один на мій розсуд. Отже, підкреслюю, усі кейк-попси в рамках тестування пеклися з однакового тіста і з однакових продуктів, різні результати можуть бути зумовлені тільки різними властивостями форм для випікання.
Першою я випробувала металеву форму з тефлоновим покриттям для духовки, оскільки саме на неї був розрахований знайдений мною рецепт тіста. Якщо не рахувати часу на прогрів духовки, то час випікання 15 хвилин, плюс десь 15-20 хвилин на охолодження, вихід - 24 штуки. Результат, як бачите, виявився не ідеальний. Підозрюю, що просто тіста було замало. Висновок, який я зробила для себе: у цю форму не можна не докладати тісто, його в кожній комірці має бути якомога більше — тільки в цьому разі кульки вийдуть правильної форми. Краще залишити пару комірок порожніми, але в решту покласти з гіркою. Перекласти тіста неможливо — воно вийде через передбачений для цього верхній отвір. Результат — рівномірно пропечені кульки, зовнішній «шов» легко відламується. Ті, де тіста було достатньо, мають ідеальну конфігурацію і доволі рівномірне забарвлення. Попри те що я попередньо промастила форми, як було рекомендовано виробником, і злегка підморозила їх, випічку все-таки довелося акуратненько виколупувати по контуру кожної кульки дерев'яною зубочисткою. Поверхня готових виробів виходить через це злегка шорсткою.
Другою пішла в хід силіконова форма для духовки. Звісно, перед першим використанням я її обробила, як рекомендовано в статті про цей матеріал. У зв'язку з тим, що силікон має гіршу теплопровідність, ніж метал, я збільшила час випікання на 5 хвилин, тобто час випікання 20 хвилин, вихід 20 штук, дуже тривалий час охолодження, перш ніж виріб можна дістати з форми. Результат мене, чесно кажучи, розчарував. Як слід притиснути краї комірок у центрі форми в мене не вийшло — силікон для цього надто хлипкий, він сильно деформується. Готові кульки вийшли м'якими, пухкими, доволі безформними, про припік узагалі мовчу — відламати його рівно виявилося неможливо, він став частиною виробів. Видавлювати з пластичної форми їх, звісно, було легше, ніж виколупувати з металевої, але поверхня тіста після випікання в силіконі вийшла аж ніяк не гладкою, а дуже крихкуватою. Для випікання кейк-попсів я цю форму однозначно більше використовувати не буду, але й викидати теж не стану (потім поясню, чому).
Останньою (точніше сказати, паралельно із силіконовою) тестувалася електрична форма. Навчена досвідом з тефлоновою формою для духовки, я намагалася закладати в комірки якомога більше тіста. Якщо чесно, виходило це погано — форма-бо гаряча, а тісто на маслі, воно пливло. Але кульки все-таки вийшли найбільш кулястими. Діставалися вони абсолютно елементарно, як вафля з вафельниці, припік теж відділявся дуже легко. Поверхня готових виробів ідеально гладка, консистенція мені сподобалася найбільше: усередині м'яко, зовні тоненька скоринка. Єдиний істотний недолік — деякі з них через зсув кришки форми вийшли теж злегка зсунутими. Однак я купила найдешевшу форму такого типу, яка знайшлася на ринку; думаю, у дорогих там кріплення солідніше. Час прогріву — близько 5 хвилин, час випікання порції — 5 хвилин, вихід 12 штук, наступну порцію можна закладати одразу, щойно вийме готову. Чесно скажу, більшу частину потрібних мені кейк-попсів я випекла саме в цій формі. Наступного разу спробую поекспериментувати з тістом, щоб краще заповнювати тефлонову форму для духовки. Вона, звісно, гарна тим, що там 15 хвилин нічого робити не потрібно, і вихід — одразу 24 штуки. Але надто вже багато часу йде намарно (на охолодження, на прогрів духовки). В електричній за аналогічний відрізок вихід значно більший. Хоча вона, звісно, потребує присутності й роботи господині. Загалом, не знаю поки що, що краще.
Тепер повертаюся до питання, чому я не стану викидати силіконову форму. Річ у тім, що в процесі остаточного оформлення кейк-попсів їм потрібно сохнути, стоячи сторч на своїх паличках. Виробники обох форм для духовки стверджували, що їхні вироби цілком годяться як така підставка — встромляєш паличку в дірочку, через яку має виходити надлишок тіста при випіканні, і все гаразд. Так ось, з тефлоновою формою цей трюк не проходить. Паличка кейк-попса ковзає внутрішньою поверхнею кулі, дірочка надто широка, у результаті вироби сильно нахиляються. У такій якості ця форма абсолютно не працює. А ось у силіконової матеріал не гладкий, як метал, а пружний, як гума, і дірочки дрібніші. Вони палички більш-менш тримають, і ті впираються в податливе дно, майже не ковзають. Оскільки в мене було явно недостатньо пінопластових підставок під вистоювання готових кейк-попсів, а тефлонова форма мене підвела, силіконова тут виявилася доречною.
Я не знаю, чи варто згадувати наприкінці статті про тестування форм для випікання кейк-попсів, що на шкільному святі це частування буквально справило фурор?.. Звісно ж, діти вмить змели печені псевдольодяники зі столів, а мамам я із задоволенням розповідала про рецепт і особливості різних форм для його приготування.