Багато калорій і мала вага: їжа для походів та екстремальних умов
Досвідчені мандрівники знають, що отримати задоволення від походів можна, якщо будеш здоровий, ситий і чистий. В екстремальних умовах харчування людини має бути максимально калорійним, але при цьому легким, щоб похідний рюкзак не натирав плечі, а їжа була ситною та здоровою. Отже, що краще взяти із собою, збираючись у гори, дикий степ чи в лісові масиви на кілька днів?
Сушене чи в'ялене м'ясо: найкращі варіанти насичення
У 16 столітті на кораблях, що вирушали у Вест-Індію, створювали добрий запас пемікану – подрібненого порошку, приготованого з висушеного м'яса оленя чи бізона, змішаного із сухими ягодами, кленовим зацукрованим соком або тваринним жиром. Брудно-сірий порошок можна було їсти, просто розмішавши його з водою. Так само харчувалися й ірокези: вони перемішували пемікан у жмені з водою та випивали.
Ще з часів завойовника Чингісхана бастурма була основним продуктом харчування воїнів. Монголи різали м'ясо на тонкі шматочки й клали під сідло коня. Продукт просолювався потом тварини та пресувався вершником. Османи та багато народів Кавказу теж сушили м'ясо, щоб забезпечити себе продуктами харчування в далеких мандрах.
Найкращим м'ясом для приготування бастурми є мармурова яловича вирізка та м'якуш зі спини: пласти товщиною до 6 см ріжуть, укладають рядами й присолюють, загортають у щільну тканину. Після 3-денного просолювання сіль змивають, висушене серветками чи тканиною м'ясо пресують, потім добре обмазують сумішшю солі, прянощів, часнику та води, сповивають у марлю й сушать близько тижня-двох, до отримання твердого продукту.
Бастурму можна купити, але при цьому дуже уважно треба перевіряти її якість, а краще приготувати вдома. У 100 г бастурми міститься близько 15 г білка, 20 г жиру, а її поживність становить 240 – 260 ккал. Крім бутербродів із сушеними хлібцями чи галетами, настругану бастурму кидають у юшки та супи замість м'яса.
Кочівники з країн Азії запасалися сухою ковбасою суджук. Завдяки тому, що ковбасу сушили на відкритому повітрі, вона втрачала всю вологу й могла зберігатися до півроку без втрати поживності та смакових якостей. Для цього суміш порубаних шматків конини та баранини з жиром щедро присмачували спеціями, солили та набивали кишки. Перед набиванням обов'язково куштували фарш, підсмажуючи з нього невелику котлетку. Якщо всього вистачало – готували ковбаси, якщо ні – доповнювали інгредієнтами, яких бракувало.
Склад суджука варіює: конину замінюють свининою, спеції можуть мати різні аромати, а дехто кладе ковбасу під гніт, після чого вона набуває характерної пласкої форми. Поживна цінність суджука дуже висока: близько 465 ккал у 100 г. Її смакові якості з періодом дозрівання тільки поліпшуються: напевно, тому кочівники й брали її в похід.
Сушена риба та морепродукти
Індіанці племені тлінкітів (Північна Америка) заготовляли рибу, добре висушивши її та потім перетерши в порошок. Вона слугувала їм запасом на довгу та сувору зиму. Сушена риба, звісно, має менше калорій, ніж м'ясо, але, попри те, у 100 г міститься 250 – 280 ккал.
Для тих, хто планує взяти як запаси рибу, треба знати, що навіть у жирних сортах сушеної риби поживність нижча, ніж в інших продуктах, і зазвичай не перевищує 275 ккал. Щоправда, сушені кальмари дуже добрі і вони є відмінним джерелом білка: 62 г у 100 г продукту за поживності 286 ккал.
Можна взяти із собою в похід баночку червоної ікри. Цінність ікри лососевих риб зумовлена високим вмістом біологічно повноцінного білка та калорійністю: так, у 100 г солоної ікри міститься 240 – 260 ккал, 30 – 35 г білка, 15 г жиру. Тому для далеких і важких подорожей баночка справжньої ікри стане відмінним способом угамування голоду, якщо з неї зробити бутерброд з топленим маслом, яке теж довго зберігається.
Високоенергетичні солодощі, крупи та хліб
Для вгамування голоду та підкріплення сил можна приготувати чурчхелу. Це традиційні грузинські ласощі, які роблять з горіхів і виноградного сиропу, увареного з пшеничним борошном. Поживність чурчхели становить 400 – 410 ккал у 100 г.
На ниточки чи мотузку нанизують волоські горіхи або фісташки, мигдаль чи арахіс, умочують у готовий сироп і дають висохнути. Після сушіння знову занурюють горіхи в сироп, поки його шар не дорівнюватиме 2 – 4 см. До остаточної готовності чурчхелу сушать на сонці близько пари тижнів, поки волога не випарується повністю (хоча можна спробувати сушити і в електросушарці). Для зацукровування чурчхелу кладуть у дерев'яні ящички, перекладаючи шари пергаментом.
Аналогічну калорійність має й мед, причому темні сорти вирізняє більша концентрація енергії, близько 400 – 420 ккал/100 г. Тому для відновлення сил дуже добре взяти зрілого зацукрованого меду: ложка меду та чашка води дадуть сил на годинку-дві шляху завдяки високому вмісту глюкози та фруктози (до 85–90 %).
Звісно, у такому разі стануть знахідкою висушені в електросушарці фрукти, починаючи від яблучної чи сливової пастили, бананів, вишень та інших ласощів. Чорний шоколад і згущене молоко – стандартні варіанти солодкого продуктового запасу, якщо немає інших варіантів.
Збираючи рюкзак з їжею, обов'язково беруть крупи, з розрахунку 120 г на добу на людину (на кожен прийом їжі по 60 г). Їх поживність різниться в межах від 310 до 350 ккал у 100 г, тому немає особливої різниці, що вибирати. Краще, звісно, брати гречку ядрицю та геркулес, з огляду на найвищий вміст білка та енергії, але й інші крупи ненабагато поступаються за цими параметрами (крім бобів). Замість хліба краще взяти добре висушені сухарі чи такі самі хлібці.
Обов'язковим доповненням до похідного багажу є спеції та сіль. Можна запастися звичайними спеціями, на кшталт перцю горошком і лаврового листа, але для тривалого походу переважно захопити пластикові ємності з висушеними ароматними травами – базиліком, кінзою, кропом, пажитником. Вони додадуть смаку юшці на багатті чи завареній у казанку каші.
Збираючи екіпірування, враховуйте, що найкомфортніша вага всього спорядження має бути пропорційна масі та зросту: так, на кожні 5 кг власної маси можна класти 1 кг вантажу для жінок і на 25 % більше для чоловіків (1,25 кг). Тому розмірюйте свої потреби, тривалість походу та вагу спорядження, щоб піша подорож була приємною та цікавою.