Традиційність – головна риса Дня подяки
День подяки – одне з найулюбленіших свят у США та Канаді, адже воно відкриває низку традиційних святкувань, до яких входять Новий рік і Різдво. Витоки свята закладено в далекому 1621 році, коли поселенці з корабля «Мейфлауер», які лишилися живими, отримали небачено щедрий урожай через рік після прибуття на сувору американську землю. Губернатор поселенців вирішив один з осінніх днів присвятити Господу Богу та індіанцям на знак подяки за можливість подальшого існування на континенті.Витоки виникнення свята
На святкування друзі поселенців індіанці принесли дивовижних пернатих, яких охрестили індичками. Саме це свято поклало початок традиційному тепер святкуванню. Звісно, спочатку воно мало релігійне підґрунтя і виражало глибоку вдячність Господу Богу за те, що він забезпечив колоністів продуктами харчування.
Індіанцям перші поселенці завдячують тим, що ті навчили їх вирощувати гарбуз із кукурудзою, відшукувати рибні місця й вдало полювати, відкривати джерела з питною водою та ловити індичок. Через рік свята не було, і сезон випав не таким вдалим, а на третій рік літо було засушливим, і Бредфорд, тодішній губернатор поселенців, наказав старанно молитися. Молитви допомогли – випав дощ, і, увірувавши в силу Божу, колоністи почали щороку святкувати День подяки.
З плином часу свято набуло більшої веселості й стало громадянським. Джордж Вашингтон сприяв закріпленню цієї традиції, підписавши указ про щорічне святкування 26 листопада. Авраам Лінкольн трохи його видозмінив, проголосивши рухому дату свята, що припадає на останній четвер кожного листопада. У 1941 році було проголошено білль про затвердження саме цієї дати Дня подяки на законодавчому рівні. Традиції святкування
Цього дня прийнято збиратися всією родиною, щоб розповісти про свої успіхи й досягнення, спільно подякувати за все хороше Богові за святковою трапезою. Традиційно на стіл завжди подають фаршировану запечену індичку і обов'язково гарбузовий пиріг. Перед трапезою родичі зазвичай відвідують церкву.
У Нью-Йорку цього дня масово проходять паради, на яких їхні учасники вдягаються у старовинний одяг минулих століть. У ході обов'язково беруть участь гігантські надувні іграшки, що символізують винуватців урочистості, імітують святкові страви або казкових героїв на кшталт людини-павука. Завершується хода завжди грандіозним феєрверком.
Є ще одна традиція – помилування індички. Згідно з нею, хоча б одна індичка має уникнути долі опинитися на святковому столі. Для цього відбирають 30 птахів, фото яких виставляють на сайті. Проходить голосування. За цей час їх привчають не боятися чужих людей, брати корм з рук. Напередодні Дня подяки президентові показують двох найгідніших індичок: помилувану та її заступницю, якій належить зайняти місце на бенкеті в Білому домі. Якщо ж перша індичка захворіє або помре, то її роль переходить до напарниці. Так сталося у 2008 р., коли головний птах захворів і замість нього помилуваною виявилася друга індичка-дублерка. Після помилування індичку відправляють до зоопарку, де вона й живе весь залишок життя, до глибокої старості.
Перед Днем подяки прийнято надавати благодійну допомогу, до якої входять одяг, їжа і просто гроші для нужденних. Наступний після Дня подяки день має назву «чорна п'ятниця», оскільки з нього починаються всілякі знижки й акції в різних магазинах. У День подяки багато американців за кілька годин до півночі шикуються біля дверей шопінг-центрів, адже буквально з початку наступної доби починаються розпродажі, і перші покупці отримують грандіозні знижки до 90% включно.
А як же без індички за святковим столом?
Іноді американці називають День подяки Індичачим днем, натякаючи на її обов'язкову участь у бенкеті. Деякі роботодавці вручають своїм співробітникам заморожену індичку, а багато американців купують уже готову в ресторані, не морочачись із процесом готування. Особливо прискіпливі споживачі, прагнучи максимально повноцінно нагодувати родину, замовляють індичачу тушку на органічній фермі (їхня кількість зростає з кожним роком). Зазвичай кожен американець з'їдає цього дня хоча б шматочок індичатини, промовляючи традиційну фразу «Боже, бережи Америку!». За словами декого, саме цього дня вони почуваються частиною монолітної нації.
Готує індичку вдома неодмінно мама – у День подяки безліч американців перебувають у дорозі, щоб приїхати додому, хай навіть здалеку. Зазвичай нафарширована індичка вагою 5-8 кг готується на повільному вогні в духовці не менше 3-4 годин. До неї обов'язково подаються запечена начинка, підлива і картопляне пюре (іноді квасоля в соусі). Розрізає птаха найстарший чоловік або найстаріший член родини, причому честь скуштувати перші скибочки належить дітям, а далі роздача йде вже за старшинством. На столі обов'язково присутні ямс із солодким соусом, картопля, батати, журавлиний соус. Індичку готують завжди за одним і тим самим рецептом, маринуючи її в овочах і додаючи перець та корицю.
Стіл зазвичай прикрашають гронами винограду, молодими гарбузами яскравого насиченого кольору, апельсинами та каштанами, листям, золотими й помаранчевими хризантемами, горобиною та іншими ягодами. Такий стіл символізує достаток і успіх, удачу та добробут.
Ось така красива й зворушлива, але трохи сумна історія виникнення Дня подяки, яка характеризує американців як націю першопрохідців на території сучасної Америки.