Попередні статті на тему фуд-фотографії:
Як фотографувати їжу. Посібник для початківців.
Як фотографувати їжу. Фуд-фото для тих, хто продовжує.
Як красиво оформити їжу на фотографіях: 9 маленьких хитрощів.
Практично всі фуд-фотографи-початківці стикаються з проблемою, яку я називаю «ефект Пізанської вежі». Тобто коли тарілки, чашки, пляшки, глеки чи келихи стоять начебто на рівній горизонтальній поверхні, але на фотографіях виходять часом під просто неймовірними кутами.
Причини такого ефекту зазвичай дві:
перша й основна – неправильний ракурс;
друга – об'єкти зйомки розставлені неправильно одне щодо одного.
Про ракурс я вже писала не раз і не два. Існує 3 види ракурсу:
горизонтальний від 0% до 10-20% (фотограф перебуває на одній площині зі стравою, наприклад, сидячи на стільці перед столом);
30-45% - підносячись над стравою.
строго вертикальний – 90%.
Останні 2 ракурси фізично складні в домашніх умовах. При куті 30-45 % доводиться фотографувати в напівзігнутому стані, а від цього вже через 5-7 хвилин починає боліти спина. Строго вертикальний при стандартній висоті столу 75 см узагалі часом вимагає акробатичних навичок - потрібно стати на стілець і зависнути над стравою строго вертикально, намагаючись, щоб власна тінь не зіпсувала кадр. Можна, звісно, поставити тарілку нижче - на підлогу чи невеликий кавовий столик і фотографувати з висоти власного зросту, але в таких умовах і освітлення має бути на рівні підлоги. Якщо у вас у домі французькі вікна від підлоги до стелі, то все нормально, а якщо ні, то нормальне освітлення можна отримати, тільки розташувавши страву на звичайному кухонному столі, поверхня якого зовсім трішки нижча за вікно й добре освітлена.
Тому часто фотографи обирають свій ракурс: від 45% до 70% - тобто фотографують, стоячи на повний зріст. Фізично це, звісно, зручно, а от на якість впливає сильно. І особливо сильно це впливає на положення страви в кадрі. Ось яскравий приклад такого ракурсу, коли страву знято і не горизонтально, але й не вертикально:
Чорними лініями позначені межі, у яких мають розташовуватися верхня й нижня межа салатника, а червоним – як воно розташовується в нас. При цьому решта предметів у кадрі (пляшечка, зелень) розташовуються рівно щодо чорної лінії.
Тому що при виборі ракурсу ми часто обираємо якийсь один об'єкт для правильного наведення, а все інше опускаємо. І дуже часто цим чимось і є головна страва. Ми вирівнюємо горизонт за іншими предметами, а головну страву з поля зору випускаємо.
Ще один приклад:
За червоними лініями ми бачимо кут відхилення від горизонталі переднього стакана, тоді як задній стакан стоїть прямо.
Щоб цього не було, завжди регулюйте горизонталь за нижнім краєм ГОЛОВНОЇ СТРАВИ:
Чорні лінії – це строгі горизонталі та вертикалі. Червоні – це межі розташування моїх стаканчиків. Ми бачимо, що чорні й червоні лінії строго паралельні одна одній. Тобто стакани стоять рівно щодо меж фотографії.
Як я цього досягла. Перед тим як натиснути кнопку затвора й закарбувати картинку у вигляді фотографії, я дивлюся, щоб нижній край головного об'єкта (у цьому випадку це передній стаканчик із ложкою) був рівно паралельний нижньому краю кадру (нижня чорна лінія, я підняла її трохи вище за нижній край, щоб її було добре видно). Щойно ви налаштуєте горизонталь, вертикаль вибудується сама собою. Тобто при правильній горизонталі боки стаканів теж стоятимуть рівно вертикально.
Це стосується будь-якого посуду:
- стаканів, келихів:
- тарілок, салатників тощо:
Якщо у вас на тарілці стоїть салатник або бульйонниця, потрібно стежити, щоб краї обох предметів були горизонтальні щодо нижнього краю кадру.
При вирівнюванні страв на передньому плані дуже часто об'єкти заднього плану починають косити. Це нормально. Це відбувається внаслідок причини № 2: – об'єкти зйомки розставлені неправильно одне щодо одного.
У цьому випадку потрібно потроху пересувати об'єкт на задньому плані щодо головної страви (ближче-далі, правіше-лівіше) доти, доки обидва об'єкти не стоятимуть строго паралельно нижньому краю кадру й не завалюватимуться, куди не потрібно. Якщо у вас висока пляшка чи келих, то їх можна вирівнювати за верхнім краєм кадру. А краще одночасно і за верхнім, і за нижнім. При цьому верхній край келиха має бути паралельний верхній межі кадру, а ніжка - нижній. Якщо келих наповнений, то додатковим критерієм може стати вміст келиха. Поверхня напою теж має бути строго паралельна верхній і нижній межам кадру.
Я так робила при фотографуванні крилець: блюдо з крильцями за нижнім краєм, а келих із вином – за верхнім. При цьому всі вертикалі встановилися автоматично після вирівнювання горизонталі. Я рухала келихи щодо блюда з крильцями й одне щодо одного доти, доки все не стало рівно. Якщо відставляла келих трохи правіше, він зорово одразу завалювався вправо, якщо вліво – завалювався вліво. Ще я домагалася, щоб одне щодо одного келихи теж стояли рівно.
Порядок пошуку правильної горизонталі такий: спочатку правильно поставила головну страву, потім за верхньою горизонтальною межею кадру виставила ближній келих, а потім щодо нього знайшла правильне місце для другого дальнього келиха. Таким чином усі предмети стоять рівно і одне щодо одного, і щодо вертикалей-горизонталей кадру.