Ще трохи, і до нас знову прийде Новий рік - це велике «свято живота» з незмінним олів'є, оселедцем під шубою і тортом "Наполеон". Магазини створюють запаси на цей період, як перед кінцем світу. Адже покупці все одно розкошелюватимуться за делікатеси з таким розмахом, ніби це товари зі знижками, або від їх придбання залежить виживання нації.
Але чому щороку спостерігається такий немислимий ажіотаж, пов'язаний із новорічним застіллям? Чому б не відварити картоплі, не відкрити банку з огірками, не відкоркувати горілочку – і не завалитися на диван для чергового перегляду "Іронії долі, або З легкою парою?" Спробуйте втілити цей план у життя, і вас звинуватять чи не в блюзнірстві (або припишуть затяжну депресію). Бо підготовка до новорічного застілля в нас схожа на священнодійство. Гаманець волає й опирається, але жертвоприношення здійснюється. На догоду чому? Чи тільки шлунку? Чи ми переслідуємо при цьому якісь приховані цілі?
Може, звісно, у нас уже генетично закладена потреба розчиняти першого січня холодильник і радісно зачерпувати ложкою вчорашнє олів'є, наплювавши на поради дієтологів та інших надто розумних? Ну не лякають нас лискучі від майонезу салати та підступні сирокопчені ковбаси. Пам'ятаєте, як наші мами та бабусі за радянських часів зберігали дефіцитну баночку шпротів чи червоної ікри до новорічного застілля? Адже був же, напевно, у цьому якийсь особливий сенс... Багато хто скаже, що весь сенс зводився до міщанської філософії: "Один раз живемо!", "Щоб стіл вгинався від наїдків", "Щоб не соромно було гостей запросити", "Що ми, гірші за інших, чи що?"
А якщо річ в іншому? Усе-таки щось давнє та шляхетніше проглядає в цій передноворічній метушні, коли господині цілий день, а то й кілька, чаклують на кухні. Не повірю, що хтось не переживав це особливе почуття трепетного очікування новорічного свята, як певного містичного етапу, пов'язаного з надією та оновленням. Хіба не схожі наші передноворічні походи магазинами, ретельне продумування меню, готування до сьомого поту, оформлення столу на своєрідні... щорічні ритуали? Може, усі наші з любов'ю приготовані салати, майстерні прикраси та інші вишуканості - це своєрідний спотворений цивілізацією відгомін того самого первісного бажання задобрити Вищі сили, привабити успіх і щастя у свій дім? Адже існували ж споконвіку містичні обряди та чарівні зілля, які в їжу чи питво додавалися з посилом уявним, зі словами магічними, щоб уже напевно спрацювало. А якщо пригадати, на які дні припадали ритуальні святкування давніх, то важко не звернути увагу: чаклунськими завжди вважалися «граничні» дні, дні переходу осені в зиму та весни в літо, спадного дня в зростаючий, повного та ущербного місяця. Передбачалося, що в ці перехідні дні межа між нашим світом і світом таємничого тонша, ніж у звичайні. Ось і ми, схоже, підсвідомо намагаємося в ніч зі старого року на новий приворожити майбутню удачу, любов і багатство особливо ретельно приготованим і рясним застіллям.
Прихильники різних езотеричних течій наполягають, що куховарити слід із любов'ю, з бажанням зробити щось хороше для себе й для оточення — від цього природна енергія страв посилюється, і тільки тоді їжа приносить користь здоров'ю. Хіба з цим посперечаєшся? Не дарма, напевно, майже в кожній релігії є звичай благословляти їжу. Молитва перед їдою — не просто пошук внутрішньої гармонії перед прийомом їжі, це спроба поєднати Вічне й Тимчасове. Спроба подумки посилити життєву енергію їжі. В основі магічних приворотів той самий принцип: наші думки та слова наче сплітаються з їжею й дають бажаний результат. У це можна вірити або не вірити... а можна й перевірити.
Поекспериментуймо в цей Новий Рік свідомо?! Приворожимо, привернемо щастя, і нікуди воно від нас не втече. Тільки нехай усе буде, як у справжньому магічному ритуалі — з уявним посилом і вірою.
Пов'яжемо чистий красивий фартух, озброїмося ритуальними ножами-тертками-блендерами і приступимо до звершення таїнства приготування їжі. Думаємо тільки про хороше, наспівуємо пісеньку й додаємо свої мрії та побажання в саму серцевину, у душу страви. Жодних сварок, розладів і невдоволення в цей час! Ми ж не хочемо весь цей неоковирний багаж за собою в новий рік тягнути? Тож відсіюємо негативні думки, начищаємо до блиску свої емоції та присмачуємо радістю й любов'ю. Не скупіться, побажаємо собі та близьким здоров'я і щастя, щоб із кожним шматочком з'їдених смаколиків не калорії додавалися, а соки життєві в нас забурлили й творчу енергію назовні вивели.
Подумаймо, чого ми бажаємо собі та своїй родині в наступному році? Набридло все, хочемо чогось новенького? Тоді приготуємо тільки нові страви! Усе в нашому житті добре, нехай залишається, як є, тільки ще крапельку краще? Готуємо традиційні, перевірені рецепти, хіба що додаємо пару новорічних декоративних деталей. Хочете вирушити в далеку подорож? Спробуйте витримати стіл у традиціях тієї місцевості, куди прагне ваше серце. Загалом, думайте, мрійте, загадуйте — і подивимося, що вийде.
І, головне, нехай наш новорічний стіл виблискує та іскриться від нашої позитивної енергії, якою ми щедро приправили кожну страву! Не важливо, що ми ще не чарівники, а тільки вчимося, фортуна обов'язково зверне свій прихильний погляд на спраглих і тих, хто шукає. І ось побачите, у новому році, такому очікуваному, вкритому таємничою завісою, усе складеться так, як ми загадали. І навіть краще!