Солодощі для дітлахів: привчаємо до натурального!
За всіх часів малюки любили ласувати солодким. Причина тут проста: енергетичні витрати дитини більші, ніж у дорослого, тому що внутрішній «моторчик» штовхає бігати, стрибати, перекидатися, а ось легкорозчинної енергії часто не вистачає. Солодощі ж насичують організм, оскільки швидко всмоктуються та перетворюються на АТФ. Але які солодощі можна давати, щоб не зіпсувати крихітці зуби та шлунково-кишковий тракт?
Пастила: з яблук і ягід, шарувата та проста
До числа смачних натуральних солодощів за старих часів входила пастила, якою іноді балували дітей. Вона скидалася на гнучкі пластинки. Робили пастилу з яблук, брусниці, слив, аличі та інших фруктів. Але найсмачнішою вважалася пастила, приготована з кислих яблук з додаванням меду. Яблука пекли на деку чи залізних листах, протирали крізь сито, змішували зі збитим медом і виливали в тоненькі, але широкі ящики з дощечок з висотою стінок до 5 см. Після підсушування пастилу викладали на блюдо й досушували знову-таки в печі.
Для ласунів готували шарувату пастилу: наприклад, шар яблучної, потім – журавлинної, потім – смородинової, брусничної і так далі. Кожен шар змащували медом. На пастилу брали найстигліші плоди, без забруднень і уражень. Ягоди висушували в печі й потім давали стекти соку, залишаючи найгустішу масу. У пости та зимовий період пастила була найбільшими ласощами для дітей. Зараз робити пастилу стало ще простіше: висушити ягоди можна у вентильованій духовці чи сушарці, подрібнити – за допомогою блендера, досушити в зручних багаторазових силіконових формах.
Аналогічно готують і смокви. Для цього скибочки яблук чи груш, ягоди варять до готовності в солодкому сиропі (цукор і вода беруться в рівних співвідношеннях), потім викладають на решето, дають стекти сиропу й відправляють на ніч у протоплену піч, розміщуючи їх на соломі. Другого дня їх перевертають і досушують. Готові смокви обвалюють у цукровій пудрі. Зрозуміло, що зараз цей процес легко модернізувати, висушуючи в духовці, сушарці чи аерогрилі.
Бланманже, цукати та леваші
Із солодкого мигдалю наші прабабусі готували мигдалеве молоко, а потім на його основі варили смачне та густе бланманже, додавши для смаку натуральної ванілі та загустивши його за допомогою осетрового клею чи желатину. Бланманже виходило густе, хоч ножем ріж, і його треба було витрушувати перед подаванням на стіл обережно, зануривши форму в гарячу воду на хвилинку.
У наших предків навіть кавунові шкірки не пропадали. Так, наприклад, з них готували цукати: спочатку шкірки, очищені від зовнішнього шару, варили у воді, а потім – у густому цукровому сиропі. Варіння було довге: до 10 циклів, п'ятихвилинками. Після 5-хвилинного кип'ятіння масу охолоджували до кімнатної температури й повторювали процес. У підсумку сироп мав ледь-ледь прикривати цукати. Варили цукати і з яблук.
Зі зім'ятої маси калини, горобини, малини та інших ягід готували леваші. Вони являли собою коржі, висушені в печі до однорідного стану. Леваші часто пресували, отримуючи густу масу з дивовижним ароматом. Узимку леваші заміняли сушені фрукти та варення, ними лікували застуди й авітамінози.
Якщо в леваші додавали патоку чи мед, то на їх основі готували крихітні, на пару укусів, левашники. Під час випікання начинка злегка розплавляється, але не підтікає, і виходять дуже смачні здобні пироженки-пиріжки.
Забуті ласощі з давнини: мазюня, «тісто» та кулага
Дбайливі господині заготовляли в глиняних горщиках мазюню. Вона являла собою висушені на гострих паличках у печі скибочки редьки, ягід (особливо добра з вишень), динь, кавунів, які потім подрібнювали, змішували з патокою і, щільно закупоривши, знову запікали дві доби в протопленій печі. Мазюня виходила густа, її їли, намазуючи на хліб чи навприкуску.
З подрібнених житніх сухарів, меду, карамелі та смакових добавок готували «тісто». Особливою популярністю користувалася маса, у яку вводили апельсиновий сік чи какао. Такі ласощі на холоді могли зберігатися до 3 місяців.
З калини наші прабабусі готували смачну кулагу. Рецептів її приготування було безліч: в одних випадках запарювали окропом житнє борошно й ставили на ніч у протоплену, але не охололу піч (зараз це можна робити в духовці, виставивши температуру на 50–60 0С).
Наступного дня в масу додавали томлену чи підсушену калину до консистенції сметани, кілька шматочків житнього хліба для закваски й давали забродити. Коли маса починала пузиритися, кулага вважалася готовою. В інших випадках сиру калину клали в запарену суміш житнього борошна та води й томили ніч у печі. Сільські дітлахи із задоволенням уплітали ароматні, кислувато-солодкі ласощі.
Цілющі напої та ягідний кисіль
Із винних ягід, вишень, фініків та інших фруктів варили дуже смачний напій – узвар. У нього додавали мед чи патоку, корицю та шафран, імбир, гвоздику, від чого виходив п'янкий аромат. До речі, серед ласих напоїв був журавлиновий морс.
А обліпиха? Мало хто із сучасних мам знає, який смачний і натуральний сироп виходить, якщо змішати обліпиховий сік з медом чи цукром у співвідношенні 1 до 2. Столова ложка такого сиропу та чашка холодної води – виходить дивовижний і корисний напій (протерта обліпиха з цукром).
Ягідні киселі теж завжди були в пошані, більше їх давали дітям, використовуючи для приготування свіжі чи висушені ягоди суниці, смородини, вишні, малини.
Калейдоскоп смаколиків
Яблук на Русі було багато, і їх часто просто запікали, начинивши сумішшю з горіхів і родзинок, меду та кураги. А які смачні мочені яблука виходили з антонівки чи білого наливу… Зараз ці рецепти втрачені, хоча навіть в умовах квартири можна замочити в невеликому барильці чи керамічній тарі пару відер яблук, зробивши заготовку з житнього борошна. До Нового року буде чим побалувати малюків і не тільки.
І зараз неліниві мами балують своїх крихіток печеними яблучками, урізноманітнюючи начинку: на щастя, у морозилці ягоди можуть зберігатися цілий рік до нового врожаю. До речі, запікати можна не тільки яблука: дивовижний десерт виходить з обсмаженої на вершковому маслі айви, залитої соусом з меду та вершків. Банани, начинені шматочками чорного шоколаду, і запечені в духовці, підуть як ситний десерт після обіду.
А пряники? Прості, розписні, на меду, з начинкою, на трояндовій воді, з мигдалем, шоколадом чи подрібненою в порошок сушеною малиною, їх готували або без розпушувачів, вводячи в тісто збиті білки, або додавали трохи деревної золи – поташу. Пекли після хлібів, викладаючи в піч на залізних листах добре збите тісто. Зазвичай пряники пекли з житнього борошна, присмачуючи його спеціями. На Різдво пекли козулі чи корівки.
З ячної крупи, маку, журавлинного варення, на меду, варили коливо. Воно являло собою своєрідну солодку кашу. Як розповідає Іван Шмельов, у Великий піст тим, хто відговівся, чи дітям часто відправляли гостинець – укрух. Він являв собою житні хлібці, прикрашені вареними на меду грушами, з фініками, родзинками, чорносливом та іншими фруктами.
Традиційно багато солодощів готували на сході. Зараз теж можна взяти на озброєння різні рецепти: приготувати малюкам медову пахлаву, горіхову чи з соняшникового насіння халву, козинаки.
Природних солодощів дуже багато, і, виховуючи в дітях смак до натурального, ми тим самим зміцнюємо їх здоров'я, продовжуємо життя. Для початку візьміть за правило, щоб на кухонному столі стояла хоча б ваза із сезонними фруктами та баночка з медом, родзинки й горішки, щоб дитина могла влаштувати здоровий перекус між прийомами їжі, поласувати смаколиками.