Неймовірне змішання національних кухонь – це Америка, панове!
Важко назвати американську кухню витонченою, оскільки її витоки були дуже простими. Цьому сприяло і корінне населення Америки, і приїжджі китайці, відсутність знаті, наявність представників безлічі націй, які шукали щастя у вільній країні. Тому найпоширенішими стравами, які відомі й найпопулярніші в Америці, є простий яблучний пиріг, де начинкою слугує комбінація червоних і зелених яблук, салат «Цезар», чизкейки, усілякі бутерброди типу гамбургерів, сендвічів і, звісно ж, індичка.
Класика американської кухні
У повсякденних американських стравах дуже багато використовують кукурудзи – починаючи від варених кукурудзяних качанів і закінчуючи корн-догами, пластівцями і навіть найдешевшим кукурудзяним американським пивом. Звичку вживати в їжу кукурудзу американці успадкували від індіанців, для яких вона була основною злаковою культурою в харчуванні.
Навіть поява європейців не надто сильно змінила харчові традиції, оскільки головним для новоспечених колоністів була не можливість влаштовувати бенкети, а готувати щось таке, що дозволить наситити родину і прожити на землі континенту ще один день. Не секрет, що багато перших мандрівників, які прибули до Америки, просто вмирали від голоду першої ж зими, якщо їх не рятували від голоду або цинги індіанці.
Пуритани, які покинули Англію, вирізнялися вкрай раціоналістичним ставленням до їжі: настільки, що навіть за столом вони воліли обговорювати всі інші справи, але тільки не ті, які були пов'язані з їжею. Саме тоді і були закладені основи швидкого і максимально зручного приготування їжі, щоб на неї не витрачалося багато часу. На щастя, інші іммігранти багато в чому змінили традиції тодішньої американської кухні, зробивши її витонченішою і приємнішою.
Хоч би якими сумними були історії про рабство негрів, саме вони стали родоначальниками створення барбекю: харчуючись свининою, рабам доводилося чимало фантазувати, щоб із гірших залишків туші приготувати щось надзвичайно смачне. Ось вони і здружилися для цього з невільниками, які потрапили з Карибського басейну до Америки. В останніх був величезний запас усіляких прянощів. Тому найзнаменитішими містами, де було багато спецій і куди завозилося багато «чорного дерева», став Чарльстон і Новий Орлеан. Хоча й іспанські поселенці багато що привнесли зі своєї кухні, у негрів страви були смачніші й колоритніші (саме вони привезли ямс, арахіс і окру).
Свою лепту внесли й італійці, які стали замінювати звичні на батьківщині овочі на аналоги на сушені й мариновані приправи і перець. Італійці привнесли рецепти піци й макаронів, спагеті й лазаньї у традиційний раціон, причому неабияк важливим виявилося те, що нині їх можна замовити в замороженому вигляді по телефону і потім розігріти в мікрохвильовці.
Значну домішку свіжого струменя в традиційну американську кулінарію, куди органічно ввійшли італійські страви, дали китайці. На той момент в умовах обмеженості ресурсів вони готували щось неймовірно смачне типу смаженого рису з куркою чи реберцями, рулетиків з овочевою начинкою, супу з пельменями.
Змішання кулінарних стилів
Небачена раніше гібридизація різних етнічних кухонь дозволила на теренах Америки провести величезний експеримент, результатом якого стали абсолютно неймовірні страви й смаки. Чимало американських кухарів, користуючись родзинками тієї чи іншої кухні, створюють справжні шедеври, основою яких є те саме незвичайне поєднання двох чи трьох видів приготування і різноманітних інгредієнтів. Цьому завдячують запаморочливому успіху багато кухарів, у число яких входить і Пола Дін, якій вдалося передати дивовижний смак південної кухні з її ситністю, пікантністю і швидкістю приготування.
Багато продуктів до Америки потрапили в результаті широкого судноплавства, коли в одному напрямку везли людей, у зворотному – ішли з продуктами. Так до Америки потрапили какао і боби, маїс і пляшкові гарбузи, полуниця й арахіс. Не можна сказати, що національна належність визначає американські страви. Девіз американських кухарів – швидко, смачно, ситно або не дуже калорійно (цей аспект особливо актуальний останнім часом). Кухня емігрантів, які сумують за батьківщиною – так можна назвати найстандартніші страви американців. Нашвидкуруч…
Такий винахід, як гамбургер, був запатентований якимось Луї Лессінгом у 1900 році, хоча задовго до цього його їли в нью-йоркських ресторанах. За ідеєю, його привіз хтось із німців, які емігрували до Америки. Як розповідає історія, гамбургер у вигляді бутерброда винайшов німець Отто Куазе. Виріб спочатку являв собою бутерброди з котлетою, які обсмажували з яйцем на вершковому маслі.
Лессінг же придумав простіше – він просто обсмажив фарш і уклав його між тостами, коли одного разу в нього закінчилися стейки. Спочатку страва являла котлету в тісті, але потім, для зручності споживача і забезпечення швидкості їди на ходу, перетворилася на композицію з двох булочок, соусу і салатного листка.
Після поширення мережі ресторанів «Білий замок», завдяки технології потокового приготування їжі й видачі їх автомобілістам, а далі – появі «Мак-Дональдів» гамбургер став символом нації. Хоча відомо, що фаст-фудівська їжа дуже шкідлива, саме вона стала на довгі роки харчовим показником Америки, яка навіть стала оцінювати економічні показники держав за так званим «індексом Біг-Мак».
Знаменитий хот-дог до Америки теж був привезений з Європи. Якийсь німець у 1871 році став продавати ковбаски, обгортаючи їх скибочками хліба. Через кілька десятиліть інший продавець сосисок удосконалив структуру хот-дога, почавши вкладати сосиску в акуратно розрізану булку.
Багатьом нашим співвітчизникам полюбилися американські панкейки – млинці, які смажаться без олії й виходять пишними, як наші оладки. Подаються вони з кленовим або іншим солодким сиропом. Сучасні американці часто готують на сніданок гарячі вафлі. Ну, а пончики донатс, які так люблять усі поліцейські, стали притчею во язицех.
Перші страви в Америці – переважно супи-пюре, у тому числі фруктові й бульйони. Південці віддають перевагу смаженому у фритюрі м'ясу, запеченим шніцелям і копченій свинині, хлібобулочним виробам з кукурудзяного борошна. У регіонах Середнього Заходу їдять біфштекси і печену картоплю, піцу, равіолі й багато страв італійської кухні. Південний Захід країни відзначають пристрастю до мексиканського меню, куди входять буррітос, фарширований перець, фахітас, чилі кон карне.
Попри популярність картоплі, довгий час вона була незаслужено забута, її вживали на їжу тваринам. Але саме в Америці з неї приготували і всіма улюблені тепер чипси, і картоплю фрі, яку подають у багатьох кафе і фаст-фудах.Балуємо себе по-американськи
Чим так популярний американський чизкейк? До 30 років минулого століття його готували з дорогих сирів типу рикоти, але потім стали використовувати вершкові сири, найвідомішим з яких є сорт «філадельфія». У класичний чизкейк вводять такі інгредієнти, як цукор і яйця, вершки і фрукти, а за бажанням кухаря – шоколад і алкогольні напої, ягоди й сиропи (шоколадно-вишневий чизкейк). Що правильнішу структуру має чизкейк, то менше необхідно його прикрашати, тому особливу увагу приділяють вийманню основи з печива з форми, так, щоб вона не тріснула.
Між іншим, класичний салат «Цезар» був придуманий американцем Кардіні під впливом необхідності: одного разу в його ресторан нахлинуло так багато відвідувачів, яких просто не було чим годувати. Ось він і придумав салат, який для американців тепер так само значущий, як олів'є – для нас. Він натер ємність часником, поклав туди листя салату, влив оливкову олію і порубав яйце, яке варилося 1 хвилину в киплячій воді. Потім додав туди лимонний сік, трави, крутони, трішки вустерського соусу для надання аромату – перемішав і подав на стіл. Гості були в захваті!
Різдвяна вечеря в Америці обов'язково включає індичку, яблучний пиріг, а в повсякденні дні в раціоні присутні всілякі сендвічі, яловичина з гарніром, ростбіфи, свіжі салати з латуку, авокадо, помідорів, огірка й редиски. З огляду на те, що в Америці популярні напівфабрикати, багато хто обмежується тим, що купує упаковку замороженої страви, відправляє її в мікрохвильовку і їсть. На вихідних у родинах часом готують щось складніше, що потребує збільшеного часу приготування страви.
Таким чином, інтернаціоналізм, максимальна швидкість приготування, ситність і пікантність вирізняють американську кухню, але спільних рис, характерних для національних страв, у неї немає.