Солодощі на Різдво в Європі та в нас
Новий рік і Різдво Христове – особливі свята. У ці дні всі віряни згадують народження Спасителя, радість ангелів і людей від зішестя на землю Сина Господнього. Тому солодка випічка часто символізувала деякі моменти цього торжества. Приміром, зірки, що позначали Різдвяну Зірку, за якою йшли волхви, або ялинка, як символ вічності.
Солідно й ситно – по-німецьки
Практичні німецькі господині особливо вирізняються на Різдво. За кілька тижнів (приблизно за місяць до нього) вони печуть штолен. Випічка символізує собою немовля Христа в пелюшках. Тісто на різдвянийштолен виходить здобним, жирним, тому, щоб дати цьому кексу вистоятися, треба дозволити йому «відпочити» в пергаменті в закритій шафі. Тоді смак штолена буде по-справжньому особливим завдяки прянощам, горіхам, сухофруктам. Найзнаменитішою версією штолена є Дрезденський штолен, куди кладуть багато вершкового масла, цукати, горіхи та сухофрукти.
Зі спецій у дрезденський штолен додають кардамон і ваніль, корицю, мускатний горіх, імбир, що залежить від уподобань кухаря. Начинкою часом може слугувати марципан. Штолен також роблять із сиру, додаючи на кілограм борошна до півкілограма сиру та 200 г вершкового масла.
Процес підготовки штолена трудомісткий, оскільки треба готувати апельсинові чи лимонні цукати, очищати, підсушувати й рубати мигдаль, дати підійти та розстоятися тісту. Досвідчені господині знають, що чим здобніше тісто, тим більше часу потрібно для того, щоб підійти. Тому перед тим, як випікати, мине чимало часу. Правильно загорнути штолен слід так, щоб він нагадував своєрідну, згорнуту в три шари пелюшку. Ром (або коньяк) у штолені обов'язковий, зате можна поекспериментувати, замінивши частину родзинок на смородину чи вишню.
Зазвичай штолен випікають у спеціальних формах, але їх можна замінити бортиками з фольги. У процесі розстоювання може здатися, що вони не потрібні, але при випіканні штолени (якщо їх печеться кілька) цілком можуть злегка розпливтися та з'єднатися. Після випікання штолен змащують вершковим маслом, дають постояти загорнутим у пергаменті, посипають цукровою пудрою, замотують у фольгу та ховають. Тому що його вигляд і тоді настільки апетитний, що важко встояти від бажання скуштувати негайно. Але тільки через деякий час розкриється повний букет ароматів, тож краще потерпіти.
Як кажуть саксонці, штолен почали пекти понад 700 років тому, і саме тому вони краї штолена розташовували ніби внахліст, як немовля, а краям надавали заокругленої форми. У країні регулярно проводяться конкурси з випікання найбільшого штолена. Найвідомішим був результат, коли маса випічки досягла 2,7 т. Штолен може зберігатися кілька місяців: розповідають, що деякі штолени зберігають свій смак і аромат до самого Великодня.
По різдвяних стравах європейців – мимохідь
Британці на різдвяний стіл завжди ставлять різдвяний пудинг, пироги та солодощі з начинкою із суміші сухофруктів і прянощів. Особливістю англійського кексу на Різдво є його виготовлення з начинкою з горіхів, сухофруктів і цукатів, куди додають трохи щільного бісквітного тіста. Його готують за 1,5 місяця до Різдва й регулярно просочують ромом або іншим алкогольним напоєм. Навіть якщо кекс з'їли, ощадливі англійці його крихти ніколи не викидають, а змішують із маскарпоне й отримують відмінний десерт.
Ще один рецепт смачної англійської випічки – мінспай. Раніше його готували з начинкою з м'яса, фруктів і прянощів, що робило мінспай смачною основною стравою. Для того, щоб збільшити термін зберігання мінспая, у нього додавали оцет і вина, міцніші алкогольні напої. Спочатку мінспай випікався в довгастій формі, що символізувала колисочку Ісуса, але потім потроху став круглим. Сучаснийминспай являє собою тарталетки, накриті кришечками, із сумішшю з жиру, сухофруктів і прянощів.
Традиційна французька різдвяна випічка – «різдвяне поліно», яке схоже на колоду із сучками. Майстрині можуть прикрашати його листочками та гілочками, грибами й тваринами з марципану чи цукру. Традиція пекти «поліно» сягає часів давніх кельтів, які спалювали колоду в день сонцестояння. Потім поліно почали спалювати в кожній родині, прикрашаючи його стрічками й дбайливо зберігаючи вуглинки від нього до наступного року. Тепер язичницький звичай трансформувався в кулінарну випічку, що являє собою бісквіт із додаванням мигдалю та рому, покритий шоколадом, вершковим чи кавовим кремом.
Француженки намагаються зробити «поліно» якомога художнішим – на ньому промальовують кору, роблять мишок, а іноді створюють шедеври на кшталт Санти на оленях, будиночка в лісі та інших. Швидкий рецепт «поліна» дозволяє витратити мінімум часу, якщо його робити з бісквітного печива, але відправити в холодильник на добу.
Італійці теж готують «поліно», яке має назву «серро». За легендою, різдвяної ночі Діва Марія заходить у кожен дім, щоб зігрітися біля вогню. Паралельно італійки печуть схожий на штолен кулич панеттоне з дріжджового тіста, також із родзинками, горіхами, цукатами та прянощами. Панеттоне винайшли міланські кондитери, тому вони намагаються монополізувати його виробництво. Взагалі італійці – ласуни. На Різдво в них можна поласувати халвою торроне з мигдалю та родзинок, ароматною коврижкою панфорте, золотим хлібом пандоро, кульками струффолі. Найзнаменитіша італійська випічка – різдвяні ясла, які найкраще подивитися в Неаполі. Їх роблять із тіста, пасти й шоколаду.
Греція відзначає Різдво, випікаючи овальне печиво - коржики меломакарону на оливковій олії або вершковому маслі. Густо обсипані цукровою пудрою курабьєдес готують із пісочного тіста, додаючи різні горіхи чи фініки. Австрійці на Різдво печуть печива та пироги у вигляді підківок, що символізують удачу й добробут.
А в наших господинь Різдво починається зі Святвечора, і там головна не випічка, а дванадцять пісних страв на чолі з кутею та узваром. Але й до печі бралися: пекли медівник на меду та прянощах, пряники, яблучні листковики, солодощі на кшталт ромової баби чи штруделя. Обрядовим був хліб: калач і книш, який клали на покуті поруч із дідухом. На Полтавщині та Слобожанщині колядників частували шуликами – коржами, поламаними в макове молоко з медом, а гостей за столом – ситними пирогами та пампушками.
У кожній країні традиції святкування Різдва мають індивідуальні особливості, але спільним залишається одне – солодощі незмінно прикрашають будь-який стіл, нагадуючи нам про велику та радісну подію – Народження Сина Божого 2015 років тому.