Карпачо являє собою холодну страву, яку подають як закуску. Спочатку його готували з яловичої вирізки, причому сирої. Але зараз готують із найрізноманітніших продуктів, зокрема з різних видів м'яса, птиці, риби та морепродуктів.
У страви є власний творець, який у середині минулого століття володів одним із найпопулярніших закладів у Венеції, баром «У Гаррі», - Джузеппе Чіпріані. У рік народження страви в місті проходила виставка художника Вітторе Карпаччо. Саме на його честь її й було названо. Причому вибір творця був обґрунтований: у своїх картинах живописець любив використовувати червоні та білі відтінки. А класичне карпачо - це найтонші скибочки сирої червоної яловичини, які подають із білим соусом.
Свій соус синьйор Чіпріані готував із суміші вустерського, майонезу, молока й соку лимона з додаванням чорного перцю. І яловичину він не заморожував, як багато хто робить сьогодні. Існує легенда, що своє карпачо він винайшов безпосередньо для графині Мочениго, якій не можна було їсти приготоване м'ясо (а сире можна). Однак ця інформація не підтверджена.
Яловичі слайси творця зараз доповнили іншими видами червоного м'яса: оленини, телятини, свинини; білого м'яса: кролика, курки, індички; червоним і білим рибним філе. Особливо популярні карпачо з дорогих сортів риби: з тунцем, лососем.
Лише два правила залишилися незмінними: основний продукт має бути сирим, а нарізка - якомога тоншою.
Як соус або додаткові продукти для подачі карпачо сьогодні використовують лимонний сік, оливкову олію, різні види готових соусів, тертий сир, спеції, свіжі овочі, зелень. Дехто перед нарізанням м'ясо заморожує в морозильній камері.
Дедалі частіше словом «карпачо» називають найтоншу нарізку продуктів. А яких саме, уже не важливо. Трапляються рецепти карпачо з поширених овочів: буряка, помідорів, гарбуза. А також із печериць.