Мода на м'ясо коней, що передалася від азійських традицій, не мала широкого поширення, і як результат, серед м'ясопродуктів конина є однією з найрідкісніших і найважчодоступніших.
Нині, та й у доступному для огляду майбутньому, будь-яка страва з кониною вважається радше делікатесом, екзотикою, ніж повсякденною їжею. Звичайною частиною раціону цей вид м'яса залишається лише на території Середньої Азії, у деяких малих народностей Сибіру та Далекого Сходу. Провідний виробник конини — Монголія. Трохи частіше, ніж чисте кінське м'ясо, трапляються ковбаси з кониною. У випадку ковбас кінське м'ясо здебільшого становить невеликий відсоток ковбасного фаршу, надаючи йому таких властивостей, як пружність і жорсткість.
У низці цивілізованих країн, як-от США та Велика Британія, розводити коней на м'ясо не заведено, і знайти конину в продажу там майже неможливо. Зі зрозумілих причин рецепти з кониною поступаються кількістю рецептам з яловичиною, свининою тощо. У страві, до якої входить інше м'ясо, це саме м'ясо можна замінити кониною — у порядку смакових експериментів.
Як правило, заради м'яса на забій пускають молодих жеребців і кобилок. М'ясо дорослих коней дуже жорстке й тому менше подобається споживачеві.