У народній медицині цю рослину вважають лікарською, і рецепти з гісопом призначають для лікування багатьох хвороб. Батьківщина гісопу - Середземномор'я. Трапляється ця трава також на Кавказі та в Алтайському краї.
Гісоп - багаторічна трав'яниста рослина, має прямі чотиригранні стебла заввишки до 70 см, на яких ростуть дрібні ланцетоподібні листочки. Цвіте ця рослина з липня до вересня. Її квіти мають неправильну форму й можуть бути білими, рожевими або темно-блакитними. Після цвітіння утворюються плоди - дрібні горішки темно-бурого кольору.
У домашній кулінарії рецепти радять застосовувати гісоп як пряність. Якщо ми готуємо вдома, то для цього можна використати насіння гісопу, а також стебла, листя та квітки. Насіння цієї рослини має доволі специфічний запах скипидару й камфори. Найчастіше свіжий гісоп додають до супів, салатів, страв з м'яса та овочів. У виробництві лікерів цю пряність використовують для їх віддушки.
Також цю пряність можна заготовити про запас. Для цього зелень гісопу збирають на самому початку цвітіння. Ще її можна зрізати регулярно, у міру відростання. Потім зібрану зелень гісопу сушать у провітрюваному приміщенні, не допускаючи потрапляння на зібрану траву прямих сонячних променів. Насіння гісопу збирають, коли воно достигне і стане темно-бурим. Зберігати заготовлену про запас пряність краще в герметично закритій упаковці або в спеціальних мішечках.
Гісоп містить також безліч корисних для організму речовин, ефірну олію, органічні кислоти та дубильні речовини.