Узагалі пироги люблять готувати в багатьох країнах, не лише у слов'янських. Ця страва популярна серед французів, англійців, німців, американців. І, звісно ж, усі вони з незапам'ятних часів печуть класичні пироги по-своєму.
Наприклад, класичний американський являє собою кошик, наповнений соковитою начинкою, із сіточкою з тіста зверху. Він має назву “pie” (пай), може бути дріжджовим. Французький - той самий, але пісочний кошик із соковитою начинкою, тільки тонший за свого заморського побратима. Називається він “quiche” (кіш), від німецького “kuchen” (кухен). У Німеччині та близьких до неї країнах кухени дуже люблять і готують їх дуже по-різному. Один із класичних: заливний з вершковою намазкою і штрейзелем (шматочки тіста, розкидані по поверхні начинки).
До слова, навіть знаменита Зебра - свого роду класичний пиріг, хоча її також зараховують до кексів і тортів.
Тобто рецепти класичних пирогів відрізняються не лише складом продуктів, а й технологією приготування. Якісь можуть бути з густого дріжджового тіста, інші - з рідкого. Одні заливні, інші вимагають розкачування і надання фігурної форми. Є схожі на кошики з наповненням, є цільні, випечені одним коржем, є з начинкою між двома шарами, з візерунками з тіста зверху.
Що ж до нашої класики, то тут краще повернутися назад у часі (бо сьогодні пироги в нас господині печуть найрізноманітніші). Це буде дріжджовий фігурний пиріг з повидлом, варенням, ягодами чи фруктами (якщо солодкий) і з м'ясом, грибами, овочами - якщо несолодкий. У давнину їх використовували в ритуальних цілях (весілля, похорон, проводи).
Що ж до різновидів, то в Україні та в сусідів вони такі: кулеб'яка, розтягай, сочник, шаньга, калитка, ватрушка, манник, накріпок. Деякі з них забуті й готуються рідко, інші збереглися донині й готуються з задоволенням.