Практично рідні брати, кабачок, цукіні, патисон, ідентичні за хімічним складом. Що відбивається на їхніх смакових якостях. Як усі гарбузові, до родини яких вони належать, усі мають добрий набір вітамінів і мікроелементів: С, В1, В2, В3, В6, В9, РР, фосфор, калій, кальцій. Плюс мають в арсеналі чудову перевагу: здатність позбавляти організм надлишків вологи. Ну а низька калорійність, яка в патисона становить усього 18 одиниць, перетворює цей продукт на ідеальний інгредієнт для поціновувачів стрункої фігури і здорового способу життя. До слова, перелічені гарбузові ще й холестерин із солями виводять з тіла.
З ніжною, ще не огрубілою шкіркою патисон можна додавати в страву, не обчищаючи. Але помити треба, навіть якщо він зірваний на власному городі. Він гарний у вигляді окремих гарнірів, що пасують до м'яса й курки. А також у вигляді додаткового інгредієнта в низці страв: супів, запіканок, гуляшів, рагу.
Питання: якщо він за смаком невідмітний від своїх найближчих родичів, у чому ж тоді його унікальність? Відповідь доволі проста: у формі!
Чашоподібна форма патисона ідеальна для фарширування. Її для цього навіть нарізати не треба, як у випадку з кабачками. Досить зрізати верхівочку і вискоблити внутрішню частину так, як це робиться з гарбузом. Усередину можна додавати все, що душа забажає: м'ясний чи курячий фарш, крупи, бобові, гриби. Малі розміри овоча підходять під порційну подачу, а великі - під загальну.
Також у патисоні більше, ніж у кабачку, ніжного м'якуша, вільного від кісточок. Це робить його найкращим кандидатом для засолок і маринадів - тобто для домашніх заготовок. Маленькі, практично юні патисончики шалено гарно виглядають у 3-літрових банках в оточенні чері та пікулів.