Оскільки барбарис є рослиною вічнозеленою (або майже такою), вирости він може практично скрізь, навіть на півночі з її суворим кліматом. Зиму барбарис переносить доволі добре, навіть найсуворішу. У нашій кухні барбарис, точніше, листя барбарису, доволі широко використовується як спеція, яку додають при маринуванні овочів, грибів.
Ягоди барбарису їстівні, у них міститься велика кількість фруктових кислот (винна, лимонна, яблучна кислоти). А тому варення з барбарису відрізняється особливою кислинкою, яка приємно щипає язик. Крім того, з барбарису готують також пастилу, цукерки, всілякі напої, включно з алкогольними і безалкогольними. Листя барбарису, як уже було сказано вище, стає основою маринадів і солінь.
Бджоли також не обділяють барбарис своєю увагою. Мед з барбарису виходить дуже смачним, а колір його і зовсім чудовий: ніжно-золотистий.
Оскільки барбарис звичайний – це передусім колючка, кущі барбарису активно використовуються багатьма садівниками для спорудження живих огорож. Плюсом на боці огорож з барбарису грає той факт, що ця рослина практично завжди зелена. Хоча є й напіввічнозелений барбарис. А от ягоди барбарису на гілках тримаються до перших морозів, іноді навіть до других і третіх.
Коріння й кора барбарису також знаходить собі широке застосування в людському світі. З них виробляється чудова фарба гарного жовтого відтінку. Деякі різновиди барбарису як деревина активно використовуються індійськими майстрами при виготовленні мозаїки ручної роботи.