Адже особливістю приготування цього борошняного частування є те, що на базі того самого тіста можна приготувати смачні вироби з найрізноманітнішим умістом, починаючи від солодких фруктових — класичний штрудель з яблуком — і закінчуючи солоними — м'ясними, капустяними, грибними. Багато хто помилково вважає пиріг десертом, гадаючи, що його начинки мають бути винятково фруктовими і вживати його можна лише з кавою чи чаєм. М'ясні чи грибні нутрощі рулету перетворюють його на повноцінний і смачний сніданок, який швидко вгамує почуття голоду і подарує ситість на довгий час. Свою назву штрудель запозичив з німецької мови - «вихор, вир». І це невипадково.
Якщо придивитися й пофантазувати, то на зрізі наїдок нагадує свого роду апетитний вир з тонкого шару тіста, усередині якого зручно розташувалася улюблена начинка. Коріння походження кулінарної випічки сягає ще XVI століття у Візантії. Однак свою назву пироги отримали в Австрії приблизно у XVIII столітті. Саме з цього часу рулет починає завойовувати популярність у Чехії та Німеччині й перетворюватися на доступну страву в українській, молдавській та угорській кухнях. Кондитери не втомлюються повторювати, що головне в будь-якому рецепті штруделя — це тісто, адже воно готується за спеціальною технологією, яка називається витяжною. Річ у тім, що для справжнього традиційного приготування страви використовують пшеничне борошно з дуже високим відсотком клейковини, яка допомагає тісту стати еластичним і майже прозорим. Приготувати його нескладно. І хоча в кулінарії різних кухонь світу готування тіста має трохи відмінні співвідношення, основне в ньому — це добра еластичність, тонкість і пружність. Ідеальним вважається розтягування тістового полотна завтовшки з папірусний папір. Одного разу опанувавши науку виготовлення кондитерського вишуку у формі рулетика, можна хоч щодня тішити й дивувати своїх рідних і близьких новими смаками.