У 1933 році в Чехословаччині, а в 1935 році в Ленінграді було організовано виробництво лимонної кислоти з цукру методом біохімічного синтезу за допомогою дріжджових грибів. Нині лимонну кислоту добувають з меляси бурякової.
Європейська цифрова кодифікація харчових добавок присвоїла лимонній кислоті індекс Е330. Функціонально ця речовина є регулятором кислотності та антиокислювачем, також вона посилює дію антиоксидантів, наприклад таких, як аскорбінова кислота. Лимонна кислота — одна з найм'якших порівняно з іншими харчовими кислотами, має приємний кислий смак і дуже популярна в харчовій і медичній промисловості.
Багато лимонної кислоти у фруктах, овочах і ягодах, особливо в цитрусових плодах, гранаті, смородині. Вона активізує виділення шлункового соку, завдяки чому підвищується апетит і їжа краще засвоюється.
Рецепти з лимонною кислотою представлені кондитерськими виробами (цукерки, джеми, желе, морозиво, муси), напоями (алкогольними та прохолодними), у яких вона виконує роль підкислювача та підсилювача смаку. Її треба зовсім небагато. Приміром, лише пів відсотка цукерки займає лимонна кислота. Рецепти деяких консервованих продуктів також передбачають її використання, оскільки Е330 слугує добрим консервантом і замінює шкідливіший оцет. У масложировій промисловості лимонна кислота захищає продукти від згіркнення жирів, маргаринів і тваринного масла.
Крім того, ця кислота входить до складу косметики: лосьйонів, бальзамів, кремів, шампунів, масок, фіксаторів волосся тощо. Тут вона затребувана як регулятор балансу рН.
Консервуємо й підкислюємо — готуємо вдома з лимонною кислотою!