Якщо потерти крохмаль між подушечками пальців, він рипітиме. Саме так крохмаль можна відрізнити від такої схожої на нього цукрової пудри чи борошна або соди.
Якщо крохмаль розчинити в гарячій воді, він розчиниться, набубнявіє й перетвориться на клейстер. Цю властивість крохмалю активно використовують у кулінарії для приготування всіляких страв, серед яких киселі та желе. За тим самим принципом працює рецепт заварного крему з крохмалем: на 1 літр молока беруть кілька ложок кукурудзяного, і крем густішає без яєць. Якщо крохмаль додати в тісто для печива чи торта, готовий виріб набуде особливого пісочного смаку (пісочний – значить розсипчастий, а не «на смак схожий на пісок»)). Ложка крохмалю рятує й сирну запіканку — вона тримає форму і не пливе.
Коли крохмаль потрапляє в шлунок, він перетравлюється, піддається гідролізу й стає глюкозою. Глюкоза повністю засвоюється людським організмом. З крохмалю також готують патоку (штучний мед).
Крохмаль вживають не лише в їжу, його використовують і в промисловості. Наприклад, у текстильній промисловості крохмалем обробляють тканини. У домашніх умовах крохмаль часто використовують для постільної білизни чи білих сорочок. Накрохмалена білизна стає приємно «хрусткою», щільнішою.
Найвідоміші різновиди крохмалю – це кукурудзяний крохмаль і картопляний крохмаль. Іноді крохмаль у домашніх умовах виготовляють із картоплі. Зазвичай така практика поширена там, де люди самі вирощують багато картоплі — цілими полями.