Своєю назвою кокос завдячує мавпячій мордочці, точніше, цяточкам на цій мордочці. Саме через наявність схожих цяточок на своїй шкаралупі кокос назвали кокосом.
Вважається, що найперший кокос виріс у Малайзії — саме тут з'явилася перша кокосова пальма. Як правило, кокосова пальма виростає на ґрунті, де є пісок. Інакше кажучи, кокос росте на піщаному пляжі. Кокос спокійно тримається на воді, а тому може бути ідеальним матеріалом для виготовлення плавзасобів. Якби не форма, не зовсім придатна для цих цілей. Падаючи у воду, кокоси можуть переміщатися за допомогою хвиль на великі відстані. Усі корисні властивості кокоса при цьому зберігаються.
Власне кокос може сягати двох з половиною кілограмів ваги. У кокосовій шкаралупі є три пори. Одна з цих пор з часом, за належних умов, може розвинутися в насінину кокоса. Усередині молодого кокоса є ендосперм, який з прозорої й досить рідкої речовини з часом перетворюється на в'язке біле молоко — кокосове молоко. Згодом кокосове молоко стає твердим, перетворюючись на кокосовий м'якуш.
На одній кокосовій пальмі заразом можуть зріти до ста двадцяти кокосових горіхів. Щоб стати остаточно зрілими, кокосам знадобиться близько десяти місяців.
Якщо м'якуш кокоса активно використовують у кулінарії, а кокосове молоко — у косметології, то кокосові волокна йдуть на виготовлення меблів і матраців.
Варто уточнити, що кокос помилково відносять до горіхів. Кокос — це зовсім не горіх. За всіма відмітними ознаками кокос можна назвати «затверділою вишнею».