Це що стосується дикої природи. Однак шиїтаке уже давно навчилися вирощувати в домашніх умовах, причому в найрізноманітніших країнах світу. У нас це роблять досить часто — шиїтаке популярні серед кулінарів за відмінні смакові якості та за високий вміст вітамінів і корисних мікроелементів.
У Китаї, який є батьківщиною шиїтаке, ці гриби вживають у їжу понад тисячу років. Китайці не тільки їдять шиїтаке, а ще й виготовляють з них різні лікарські засоби: настоянки, порошки, мазі й так далі. Здавна в Китаї вважалося, що шиїтаке здатні запобігти старінню й подовжити людині молодість. Японці приписують шиїтаке безліч дивовижних властивостей, серед яких: боротьба з різними видами пухлин і вірусів, включно з раковими пухлинами та вірусом СНІДу. До речі, ці властивості шиїтаке вже підтверджені клінічними випробуваннями.
Корисний шиїтаке й діабетикам — він знижує рівень цукру в крові. А от під час вагітності та в період грудного вигодовування від шиїтаке краще відмовитися. Утім, не так від страв з використанням шиїтаке, як від лікувальних настоянок з ним.
Найактивніше гриби шиїтаке застосовують у рецептурі корейської, китайської та японської кухонь. На ринках і в магазинах шиїтаке зазвичай пропонують у засушеному вигляді. Сушені шиїтаке перед приготуванням замочують у воді й використовують практично як свіжі. Смак шиїтаке, попередньо підсушених, при цьому покращується. Як правило, у їжу використовують переважно шапки шиїтаке, оскільки ніжки цих грибів дещо жорсткуваті.