Коли говорять про страви азійської кухні, мають на увазі узагальнене поняття, що включає кухні таких країн, як: Японія, Китай, Корея, В'єтнам, Таїланд, а також усі країни Середньої Азії. Тобто це навіть не стільки географічне розташування, скільки належність місцевих жителів до певної раси. І, скажімо, афганська кухня не вважається азійською, а радше арабською. А турецька буде східною.
Велика кількість рецептів азійської кухні відрізняються один від одного за багатьма параметрами. Наприклад, японська схиляється в бік більшої збалансованості, малого використання жирів, достатку риби, рису. А казахська, навпаки, любить ситні, жирні страви з великою кількістю м'яса: яловичини, баранини тощо. У мусульманських країнах відсутні рецепти зі свининою - там це м'ясо вважається брудним. А ось китайці активно застосовують цей продукт у своїх стравах.
Це означає, що не існує якихось орієнтирів, за якими можна виділити азійську страву. Потрібно буде говорити про кулінарні вподобання певної країни. У тайській і корейській кухнях люблять гострі спеції - те саме можна сказати й про китайську. У Японії обожнюють рис - там з ним готують не лише перші та другі страви, а й десерти, і алкогольні напої.
Мабуть, можна сказати, що азійська кухня має слабкість до густих супів: їх їдять в усіх перелічених країнах. Тільки в кожній з них вони називаються по-різному: лагман, рамен, том ям, даньхуатан, кугігуксе, фо. І в багато перших страв входить певна локшина: десь домашня, широка та пласка, десь рисова чи яєчна, кругла, скляна.
Неповний список країн (республік, регіонів), кухні яких прийнято відносити до узагальненої азійської:
Афганістан, Бурятія, Казахстан, Киргизія, Монголія, Таджикистан, Тибет, Тува, Туркменія, Узбекистан; Гонконг, Китай, Корея, Макао, Маньчжурія, Тайвань, Японія; Бірма, Бруней, В'єтнам, Індонезія, Лаос, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни; Бутан, Непал.