Якщо якийсь рецепт досить цікавий, має покрокове приготування, тоді ми його обов'язково зберігаємо у своїй електронній кулінарній книзі. А колись були часи, коли наші бабусі та прабабусі записували нові рецепти в товсті зошити. Сьогодні ми називаємо їх старовинні рецепти й відчуваємо до них глибоку вдячність.
Чим гарні старовинні рецепти? Насамперед тим, що були перевірені часом, хоч як банально це звучить. З іншого боку, завжди приємно подавати на стіл страву, яку могли смакувати люди, що жили за сто чи триста років до нас. Саме такі старовинні українські страви — борщ, куліш, вареники з тим, що знайшлося в льоху. Напевно, наші бабусі теж думали про те, що приготувати дешево і смачно, з мінімальними витратами, з невеликим набором продуктів.
Споконвіку домашнє приготування вважалося найзвичайнісіньким явищем. Це сьогодні, у вік технологій і високих швидкостей, нам часом бракує часу не те що на готування, а навіть на особисте життя. Для нас приготувати щось – уже великий подвиг, що вже казати про щось на кшталт старовинних рецептів страв.
По-іншому ставилися до їжі наші бабусі. Для них кухня була практично цілим світом. Здебільшого жінки займалися виключно домашнім господарством, на них лежали всі клопоти про вміст льохів і кухонних полиць. Ось чому старовинні рецепти найчастіше є докладним описом дуже смачної, дуже незвичайної страви. Наші бабусі навряд чи думали про те, що швидко приготувати. Для них було важливо нагодувати всю родину ситно і смачно.
Дехто стверджує, що кулінарія взагалі розвивається по спіралі так само, як історія. Давно забуте й кануле в Лету несподівано повертається і стає нашим сьогоденням. Тому часто старовинні рецепти можуть заграти новими барвами, наповнити наші шлунки та серця відчуттям глибокого задоволення і щастя.