У Європі цей овоч здавна був однією з улюблених закусок.
Коренеплоди редиски бувають зазвичай рожевими й темно-червоними. Однак є сорти й інших кольорів: від фіолетового до білого. Форма коренеплодів редиски також різноманітна: від довгастих до «класичних» круглих.
Якщо ми готуємо вдома, то редиску використовуємо здебільшого для приготування салатів: найпопулярніший — салат з редиски і яєць із зеленою цибулею та сметаною. Рецепти з редискою часто радять вживати не тільки коренеплоди, а й молоду зелень. У кожній національній кухні є свої фірмові рецепти, як приготувати страви з редиски. Наприклад, в Індії білу редиску рецепт з нею рекомендує використовувати в салаті разом з огірком. Причому заправити його треба оригінальним соусом з йогурту та горіхів. У Китаї редиску додають у печеню. У нас редиску традиційно подають разом з вершковим маслом, а маринована редиска зберігає хрусткість і гостроту не один тиждень.
За хімічним складом редиска нагадує свою найближчу родичку — редьку. У ній також містяться такі елементи, як залізо, кальцій і калій, хоч і в меншій кількості, ніж у редьці. Зате редиска переважає її за кількістю вітамінів групи В. Також корисна для організму фолієва кислота є тільки в редисці, а в редьці вона відсутня. Крім того, у редисці є гірчична ефірна олія та протимікробна речовина — лізоцим.
Редиска підвищує апетит, стимулює та прискорює процес травлення, має сечогінну дію. Компрес зі свіжонатертої редиски добре допомагає при артритах і радикуліті.
Однак редиска протипоказана при виразковій хворобі шлунка, а також при гастритах з підвищеною кислотністю. Нею не варто захоплюватися при захворюваннях нирок і печінки.