Єдина відмінність цих двох дерев полягає в плодах. На мигдалевому росте мигдаль, а на персиковому — персики.
Батьківщиною персиків вважається Індія. На територію Європи персики потрапили на початку нинішньої ери, у середині першого століття. Персики були посаджені в області, де нині розташована Італія. У сучасному світі персики у великій кількості вирощують не тільки в Італії, а й у Франції, в Азії, в Америці. США й Канада експортують персики у величезній кількості, але в консервованому вигляді (консервовані персики у власному соку). Смачний і ароматний лікер під назвою персико виготовляють з персикових кісточок.
Персики містять велику кількість органічних кислот, мінеральних солей, вітамінів (А, С, В, Е, К, РР), пектинів та ефірних олій. Якщо говорити про корисні властивості персиків, то ці солодкі плоди здатні поліпшити травлення, діяльність кишківника, регулювати обмін речовин. Оскільки в персиках багато калію, вони дуже корисні для серця. Через високий вміст магнію персики позбавляють організм наслідків стресу.
Добре впливають персики й на шкіру — вони допомагають розгладжувати зморшки, а фруктові кислоти, що містяться в персиках, відлущують омертвілі клітини шкіри, освітлюють її та омолоджують.
З персиків варять компоти, варення, джеми. Дуже смачний торт з персиками, а ще простіше зробити відкритий пиріг з персиками на пісочному тісті. Форма персиків настільки апетитна й гарна, що її стали використовувати в кулінарії. Наприклад, печиво Персики готується у вигляді круглих персиків з ніжно-рожевою половинкою. За схожим принципом готуються й сирні персики.