А от на Русі редька була звичайною їжею простолюду.
Батьківщиною редьки вважаються Азія та Середземномор'я. Є кілька сортів редьки, які відрізняються один від одного кольором, формою та величиною кореня. Редька має товстий корінь довгастої чи кулястої форми, гострий на смак, світлого або темного кольору.
У кулінарії рецепти з редькою вельми популярні. Редьку можна вживати як у сирому, так і в тушкованому вигляді. Ми часто готуємо вдома салати, у яких редька чудово поєднується з олією, лимонним соком чи оцтом: салати з чорної редьки, салат з білої редьки і яєць, салат з редьки дайкон. Для салатів, до яких входить редька, рецепт рекомендує використовувати й молоде листя цієї рослини. Однак редьку не варто їсти одразу після приготування — хай вона трохи постоїть. Інакше можна викликати подразнення шлунка.
Редька містить вітаміни А, В, С, жири, вуглеводи, клітковину, ефірну олію, ферменти, цукри, мікроелементи — залізо, калій, кальцій, магній, сірку, фосфор. Вживання всього 200 грамів редьки на день може забезпечити організм людини добовою нормою вітаміну С.
Редька споконвіку застосовувалася і в народній медицині. Редька з медом, а саме сік редьки, добре допомагає при застуді, кашлі. Сік редьки має також антисептичні властивості. Страви з цього овоча збуджують апетит. Редька корисна при хворобах нирок, її рекомендують вживати й для профілактики склерозу.
Натерту редьку у вигляді компресів використовують при ревматизмі, подагрі, артритах, радикуліті, запаленні м'язів і суглобів. Редька корисна всім, хто худне, бо нормалізує обмін речовин. Але все ж однією з головних переваг цього овоча є те, що він добре зміцнює імунітет.